1.НЕ МАЮТЬ закінчення всі слова рядка А весело, хобі, пальто
Б швидко, ввечері, таксі
В хобі, старанно, далекий
Г русло, ніяк, відважно
2.Спільнокореневими є всі слова рядка
А вода, водянистий, підводити
Б пекти, перепілка, спечений
В попіл, попелястий, запилений
Г рука, ручний, нарукавник
3. Допущено помилку при поділі слів на значущі частини слова
А до/о/прац/юва/ти
Б с/під/лоб/а
В при/береж/н/ий
Г на/рукав/н/ик
4. Шляхом переходу однієї частини мови в іншу утворено виділене слово в реченні
А Минулі події завжди нагадують про себе.
Б На жаль, минулі події не повернути.
В Минулі часи знайшли своє відображення в літературі.
Г Без минулого немає майбутнього
5. Префіксальним утворені всі слова в рядку
А приказка, спекти
Б притулитися, вечірній
В прибережний, передмістя
Г розв’язати, зведення
6. Разом потрібно писати всі слова в рядку
А бізнес/план, напів/людина, стерео/екрáн
Б пів /години, вело /пробі́г, відео /фі́льм
В напів/кýщ, диско/мýзика, кіно/зáл
Г напів/людúна, лі́кар/еколог, чар /зі́лля
7. Немає орфографічної помилки в рядку
А брацький, ризький
Б тюркський, кріпацький
В золотонішський, магдебурзький
Г воронезький, студенський
8. Змінна значуща частина, яка виражає його граматичне значення, називається

А префікс
Б корінь
В суфікс
Г закінчення
9. Укажіть рядок, у якому записано форми того самого слова
А ліс, лісник, лісника
Б веселий, весела, весело
В глибінь,глибоко, глибина
Г лісовий,лісового, лісовим
10. Усі слова спільнокореневі в рядку
А горювати, горе, згоріти
Б нора, нори, норою
В ліс, лісник, лісовий
Г село, селяни, сіль
Завдання 11 передбачає встановлення відповідності. До кожного рядка,
позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ
11. Установіть відповідність

Слово іб творення

1 переїзд А префіксальний
2 семиструнний Б суфіксальний
3 лісовик В префіксально-суфіксальний
4 переказати Г безафіксний
Д складання основ

Завдання 12 передбачає утворення слів.
12. Від прикметників утворіть іменники за до суфікса –ин(а) і запишіть
Донецький, кріпацький, рівненський, уманський.

С окончанием туго)
Серед величезної різноманітності живих істот одне з пер­ших місць за кількістю видів посідають тварини. Багато з них надзвичайно корисні. Вони нас "годують" і "одягають". Але ви­рушаючи на природу, нам завжди потрібно пам’ятати про небезпе­ку зі сторони деяких тварин.
До небезпечних тварин, які водяться в наших лісах, насам­перед треба віднести вовка.  Це розумний, спритний, витривалий, нахабний і сильний звір. Досвідчений вовк здалеку відрізняє мисливця від немисливця, неозброєних людей не боїться, часом навіть не звертає уваги на крики. Але в разі небезпеки нама­гається непомітно зникнути або затаїтися. В лісовій хащі ру­хається безшумно, ніби тінь. Добре бачить у сутінках. До здо­бичі вовки підкрадаються, наздоганяють її або підстерігають у засідці. Взимку полюють невеликою зграєю. Вовк може з’їсти відразу до 10 кг. м’яса. Але це тільки тоді, коли дуже вже зго­лодніє. Як правило, з’їдає приблизно 2 кг. їжі. Голодувати вовк може по кілька тижнів. Крім, свіжого м’яса, поїдає падаль, пла­зунів, комах, навіть ягоди і соковиті плоди. В суворі зими часто виводить з села собак, нападає на інших домашніх тварин, трапляються випадки нападу і на людей. Свої лігва вовки влаш­товують у малодоступних для людини місцях, завжди поблизу во­ди. Голос вовка - виття. Ним подається інформація про здобич, появу людини або чужої зграї. На відміну від собак вовк ніколи не закидає хвіст на спину. Коли лежить - кладе під голову, зігріває в хутрі кінчик носа. Розлючений вовк, вишкіривши зуби, хвостом розмахує, а наляканий - підгинає його під живіт. Високорозвинена психіка, вміння аналізували ситуацію, скритий б життя поки що дають вовкам змогу протистояти натиску людини. Тому, хто бачив вовка тільки в зоопарку, важко повірити, що на волі - це не жалюгідна, безпорадна, худа тварина, а краси­вий, міцний, широкогрудий звір. Вовки чутливі до чужого горя, але разом з тим вони не забувають і не прощають кривди, зне­ваги, зради, тому приручити його людині важко. Вовк віднесений до шкідливих звірів і знищувати його доз­воляється різними протягом року.

Сполучник – це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення (підметів, присудків, додатків, обставин, означень) та частин складного речення (складносурядного, складнопідрядного) між собою. Так само, як і прийменник не має власного лексичного значення, не відповідає на жодне з питань та не є членом речення.     

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.