1. кто может состаалят икебану? 2. основу икебаны надо составлять из двух основных линий? 3. элементы в икебане нужно устанавливать симметрично? 4. основы икебаны круг? 5. элементы икебаны должны находиться в одной плоскости? 6. сосуд должен быть ярким? 7. сосуд должен отвлекать от композиции? 8. икебану надо делать пышной? 9. икебану можно составлять только из цветов?
Объяснение:
Написання слів з ненаголошенними голосними перевіряється наголосом.
Якщо не можна перевірити написання слова за до наголосу, застосовуємо правила:
1. Буква "и" пишеться:
а) у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: тривога, величезний, бриніти, стриміти;
б) у суфіксах -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ, -ив(о), -ин-, -инн(я), -ичок-, -ичк-: братик, становище, хлопчик, мереживо, посміховисько, палиця. вуличка.
2. Буква "е" пишеться:
а) у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, черевики , ожеледь, очерет
б) якщо е при зміні випадає або чергується з і: травень- травня, серпень - серпня; велетень - велетня
в) у суфіксах -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-, -ен-, - енн-, -еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: восьмеро, кошеня, горлечко, за , батенько, малесенький, подушечка, учитель.
3. Буква "о" пишеться:
а) у звукосполученнях -оро-, -оло-: боротися, дорога, колосся, молотити;
б) у словах: товар, гончар, погано, лопата, монастир, отаман, богатир борсук, корявий
У деяких словах написання літер не можна перевірити, тоді треба звернутися до орфографічного словника.
1) семантична неподільність;
2) відтворюваність у готовому вигляді;
3) наявність емоційно-експресивного забарвлення;
4) сполучення двох і більше слів, що можуть мати переносне значення;
5) стійкість граматичних категорій і усталеність порядку слів;
6) спільність синтаксичної функції для всіх його компонентів.
Основним джерелом творення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу.