1. Кінь на ВПРАВА 166. Доповніть прислів'я, дописавши числівники. ногах, та й то спотикається, разів відмір, а раз від- ріж. 3. п'ятниць на тиждень. 4. Це той, що од- ним пострілом (10) качок б'е.
У дитинстві ти відчуваєш себе сильним та відважним. Зараз важко уявити, щоб я кілька годин поспіль грала з ким-небудь в хованки. Або в невимовному захваті завертала бруд у листя каштана та прохала подружок з’їсти цей “бутерброд”.
Тоді це здавалося звичайною справою, веселими іграми, а зараз мені буде просто соромно сісти на гойдалки у дворі – бабці на лаві будуть з мене сміятися.
У дитинстві ти неначе безстрашний: багато що здається незнайомим і незвіданим, а тобі потрібно все це вивчити. Чуєш загрози дорослих: туди не йди, того не роби, цього не бери. Внутрішній голос вмовляє порушити всі ці заборони. І в 99 відсотках я так і робила: відкушувала раніше встановленого часу шматочки від іменинного торта сестри, тікала далеко від дому, бруднила одяг.
Отримувала наганяй, але все одно була щаслива – я дізнавалася щось нове.
А як легко було мене привести в захват: жуйка, морозиво, наклейка з улюбленим мультфільмом – від усіх цих дурниць я перебувала на сьомому небі від щастя. І мало що мене тоді могло засмутити: поставили в кут – не проблема, побилася з подружкою – завтра замиримось, впала з велосипеда – скоро заживе.
Дитинство було щасливою порою в моєму житті: саме тоді я познайомилася з моїми найкращими друзями, вперше закохалася, наробила багато пустощів. Чомусь я не можу згадати чогось сумного з того часу, напевно, дитинство – це чарівна пора, коли швидко забуваються образи та прикрощі.
Объяснение:
У дитинстві ти відчуваєш себе сильним та відважним. Зараз важко уявити, щоб я кілька годин поспіль грала з ким-небудь в хованки. Або в невимовному захваті завертала бруд у листя каштана та прохала подружок з’їсти цей “бутерброд”.
Тоді це здавалося звичайною справою, веселими іграми, а зараз мені буде просто соромно сісти на гойдалки у дворі – бабці на лаві будуть з мене сміятися.
У дитинстві ти неначе безстрашний: багато що здається незнайомим і незвіданим, а тобі потрібно все це вивчити. Чуєш загрози дорослих: туди не йди, того не роби, цього не бери. Внутрішній голос вмовляє порушити всі ці заборони. І в 99 відсотках я так і робила: відкушувала раніше встановленого часу шматочки від іменинного торта сестри, тікала далеко від дому, бруднила одяг.
Отримувала наганяй, але все одно була щаслива – я дізнавалася щось нове.
А як легко було мене привести в захват: жуйка, морозиво, наклейка з улюбленим мультфільмом – від усіх цих дурниць я перебувала на сьомому небі від щастя. І мало що мене тоді могло засмутити: поставили в кут – не проблема, побилася з подружкою – завтра замиримось, впала з велосипеда – скоро заживе.
Дитинство було щасливою порою в моєму житті: саме тоді я познайомилася з моїми найкращими друзями, вперше закохалася, наробила багато пустощів. Чомусь я не можу згадати чогось сумного з того часу, напевно, дитинство – це чарівна пора, коли швидко забуваються образи та прикрощі.
1. Уночі прийшла осінь , і вовк хмукнув на сизий лист ожини , хмукнув і сказав : «Ого-го! Далеко» , - сказав він собі : «А навіщо?» . «Тепер пропав Сіроманець»,- подумав Сашко .
2. І подумала вона , стоячи під дощем : «Чому я не взяла з собою парасолю?»
3. «Ходімо гуляти»,- сказала Оленка своїм друзям .
4. «Не міг він далеко піти ,- подумала дівчинка,- я бачила його недавно».
5. Учителька Надія Петрівна ввійшла в клас :
- Добрий день! Сідайте...
-Сашко , це правда , що з вашого села сьогодні з кузні втік Сіроманець ?
-Утік ,- відповів Сашко й сів.
-Діти , де живуть вовки ?
- У лісі ,- хором відповів клас .