Світе тихий, краю милий,Моя Україно,За що тебе сплюндровано,За що, мамо, гинеш?Чи ти рано до схід сонцяБогу не молилась,Чи ти діточок непевнихЗвичаю не вчила?«Молилася, турбувалась,День і ніч не спала,Малих діток доглядала,Звичаю навчала.Виростали мої квіти,Мої добрі діти,Панувала і я колисьНа широкім світі,Панувала... Ой Богдане!Нерозумний сину!Подивись тепер на матір,На свою Вкраїну,Що, колишучи, співалаПро свою недолю,Що, співаючи, ридала,Виглядала волю.Ой Богдане, Богданочку,Якби була знала,У колисці б задушила,Під серцем приспала.Степи мої запроданіЖидові, німоті,Сини мої на чужині,На чужій роботі. /253/Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває...Нехай риє, розкопує,Не своє шукає,А тим часом перевертніНехай підростаютьТа москалевіГосподарювати,Та з матері полатануСорочку знімати.Помагайте, недолюдки,Матір катувати». Начетверо розкопана,Розрита могила.Чого вони там шукали?Що там схоронилиСтарі батьки? Ех, якби-то,Якби-то найшли те, що там схоронили,Не плакали б діти, мати не журилась.
Зовнішність Тараса Бульба дуже цікава: вуса розходяться в різні боки. "Зачіска" у Тараса Бульба теж спецефичности: на половині голови збриті волосся, але це рідко відно.чаще всього тарас Бульба носить шапку.Его ніс трохи заострён.Брові трохи зігнуті, через що вирази обличчя стає досить грізним.Довгі вуса, суворий погляд, міцно складене тіло, пряма постава, незважаючи на вік - все це характеризує його, як сильного духом, рішучої людини, який завжди готовий до дії і може змагатися з молодими козаками. Тарас не любив розкіш, але на бій завжди одягав гарний одяг і також прикрашав свого коня, що говорило про те, яке саме його справжнє захоплення, а також від чого він по-справжньому отримував задоволення. Люлька в зубах, через яку він загинув, шапка, зброю за поясом - речі, які зазвичай носять з собою все козаки. Якщо розглядати всю зовнішність Тараса в цілому, то вона нічим не відрізняється від тисяч інших його товаришів. Мабуть, Н. В. Гоголь хотів зробити образ головного героя збірним, показати, що він такий же, як і всі інші козаки, також хоробрий, по-своєму грубий, і нічим він від них не відрізняється. Напевно, автор намагався розповісти нам про цих людей, об'єднавши їх всіх в одного Тараса Бульбу, показати їх силу і хоробрість, а також любов до батьківщини. Уявляючи собі зовнішність цієї людини, залишається тільки дивуватися тій силі, мужність, хоробрість, яка притаманна тому часу.
Світе тихий, краю милий,Моя Україно,За що тебе сплюндровано,За що, мамо, гинеш?Чи ти рано до схід сонцяБогу не молилась,Чи ти діточок непевнихЗвичаю не вчила?«Молилася, турбувалась,День і ніч не спала,Малих діток доглядала,Звичаю навчала.Виростали мої квіти,Мої добрі діти,Панувала і я колисьНа широкім світі,Панувала... Ой Богдане!Нерозумний сину!Подивись тепер на матір,На свою Вкраїну,Що, колишучи, співалаПро свою недолю,Що, співаючи, ридала,Виглядала волю.Ой Богдане, Богданочку,Якби була знала,У колисці б задушила,Під серцем приспала.Степи мої запроданіЖидові, німоті,Сини мої на чужині,На чужій роботі. /253/Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває...Нехай риє, розкопує,Не своє шукає,А тим часом перевертніНехай підростаютьТа москалевіГосподарювати,Та з матері полатануСорочку знімати.Помагайте, недолюдки,Матір катувати».
Начетверо розкопана,Розрита могила.Чого вони там шукали?Що там схоронилиСтарі батьки? Ех, якби-то,Якби-то найшли те, що там схоронили,Не плакали б діти, мати не журилась.