1. Дієслово - це частина мови, яка: а) виражає ознаку дії, предмета чи іншої ознаки;
б) означає дію або стан предмета;
в) означає назву предмета;
г) означає назву ознаки предмета або його приналежності.
2. Позначити рядок, у якому всі дієслова є інфінітивами.
А Охопити, побачити, ішов.
Б Говорити, спати, сміятися.
В Сидіти, наїжачитися, діждалися.
Г Малювала, стежити, махати.
3. Дієслова в неозначеній формі можуть бути такими членами речення:
а) тільки головними;
б) тільки другорядними;
в) тільки присудком;
г) головними і другорядними.
4. Вкажіть рядок, у якому всі дієслова з не пишуться окремо
а) не\навидіти, не\мислимо;
б) не\покоїтися, не\просили;
в) не\зчулися, не\водила;
5. Вкажіть рядок, у якому всі дієслова 1 дієвідміни:
а) говорити, ходити, кричати, стати;
б) вчити, малювати, працювати, спати;
в) бігти, сидіти, любити, боротися;
г) мати, везти, казати, іти.
6. Вкажіть рядок, у якому всі дієслова доконаного виду:
а) пообіцяла, стояли, доказати;
б) падало, мріяв, вміти;
в) люблю, думав, відпочивати;
г) прочитав, відвідала, забули.
7. Укажіть рядок, у якому всі дієслова — умовного
а) думала, сказав, мріяли, впало;
б) перемогла б, співав би, бажали б, задощило;
в) горів би, ходив би, казав би, створив би:
г) мерехтіло б, морозило, пройшло б, наздогнало б.
8. Укажіть, у якому варіанті всі слова — неозначені форми дієслів доконаного виду:
а) умиватися, одягатися, озирнутися, сміятися;
б) писати, читати, малювати, казати;
в) подумати, записати, намалювати, створити;
г) учить, згадать, зробить, балакать.
9. Вкажіть рядок, у якому всі дієслова з не пишуться разом:
а) не\славити, не\робити, не\приносити;
б) не\навидіти, не\хтувати, недо\бачати;
в) не\здужати, не\думали, не\співав;
г) недо\чувати, не\вірю, не\знаю.
10. Установити відповідність між дієсловами та їх формами ( немає зайвих варіантів, наприклад: 1 А, Б, 2 В, Г, 3 Д, Е)
1 Дійсний.
2 Умовний.
3 Наказовий
А Поллється, задзвонить.
Б Спишіть, принеси.
В Розказала, турбують.
Г Допоміг би, прийшла б.
Д Спечіть, стежте.
Е Обґрунтувала б, прибіг би.
Місто на камені.
Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.
Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.
У створенні неповторного обличчя Кам’янця взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.
За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.
Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень. До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.
Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці завдяки цьому подарунку...
Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.
Майже вісім місяців у часи визвольних змагань Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.
Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.
Объяснение:
У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку.
Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити.
Якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.
6
5,0
(3 оценки)
ответ
3,0/5
15
davidgladchenko
хорошист
5 ответов
181 пользователей, получивших
Життєвий шлях людини починається із малої батьківщини – місця, де вона народилась та провела роки свого дитинства. Таким місцем для мене є моє рідне село. За період, який я прожила тут, мені знайомі кожна вулиця, будинок та мешканець. Все це рідне і незабутнє.
Моє село розташоване на березі річки Південний Буг. Його територія та чисельність населення є досить великими. Охочим оселитись тут подобається близьке розташування села поряд з містом, зручні комунікації й разом з тим спокійне тихе сільське життя та мальовнича природа.
У селі працює гарна школа, оснащена сучасним обладнанням, що дає змогу дітям здобувати якісні знання. Селяни завжди можуть розраховувати на своєчасну до у місцевій лікарні. Також для їхніх потреб завжди відкриті пошта, клуб, місцевий музей, бібліотека, аптека та магазини.
Влада села організовує різні масові культурні заходи, у яких селяни також беруть активну участь. Мені дуже подобаються наші народні концерти, тут можна познайомитись з місцевим фольклором. На мою думку, саме в селі особливо шанобливо оберігають та продовжують стародавні звичаї та традиції