1.Чарівна земля України.2Ми любимо її,напевно,за неозорі степи,поля,високі гори,задумливі ліси і тихі береги річок.3У лісі ,у полі,скрізь нас привітно зустрічають чарівні квіти.4Вони найпрекрасніші створіння природи. Де тут пунктуаціна помилка?
Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки крутилися у повітрі над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Сніжинка. Вона була легка мов пушинка , ніжна , пухнаста і срібляста. Метелиця ніжно підхопила Сніжинку і спустила її до моєї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами мов зірка і чарівно усміхалась.Через деякий час уся земля була засипана такими ніби постелився білий коврик . Мені стало цікаво дізнатись про цих крихіток і я почав розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.
1) Вітер січе в обличчя. Намело снігу. Важкувато стало жити на світі пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Весело цвірінькуючи,хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів-щигликів,чижів і коноплянок. Помчали десь на лопухах, вільхаї чи берізках поснідати насіннячком. 2) А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили ,як новорічну ялинку. Чудові,спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. 3) До чого ж красиві пташки! Це наші зимові гості. Вони прилітають до нас гостювати та поласувати смачними ягодами горобин . 1,2,3-це обзаці
