Зроби морфемний розбір прислівників. (3б)
Нітрохи, босоніж, вранці, весело, згори, водночас, невлад, по-
дружньому, по-китайськи, праворуч, щосили, аніяк, чимало, по-восьме,
мимохідь.

«Не бував ти у наших краях!» аналіз Тема — Відображення краси природи, працьовитості людини на теренах України Ідея — Любов до рідної землі Основна думка — Кожна людина — дитина свого краю

«Не бував ти у наших краях!» художні засоби Метафори «серце б’ється», «степ розтягнувся» Епітети «блакитні простори», «весняні очі» Порівняння «могили, як гори» Вірш П. Тичини «Не бував ти у наших краях!» — це поетичне звертання до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани, де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити

Перший голос
Дивіться! Буде щось:
Микита наступає,
Тримає булаву,
Змій лапи потирає.
(Гук від удару.)
Ага! Ото дістав!
Другий голос
Дісталось і Микиті!
ДІД
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.
Другий голос Ай, як розгнівавсь Змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась.
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави.)
Голос (з дерева)
Не видко ані-ні!
Вся площа димом вкрита..
(Пауза)
Дивіться: Змій упав,
Спіткнувся і Микита.
Третій голос
Схопились знов! Ай-ай!
(Чути: бух, бух, бух.)
Ну, тут вже буде край!
Другий голос
Погляньте: Змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита Змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.
(Гупання. Люди весь час ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері піднімають угору дітей.)
Голос (з дерева)
Як мертвий, Змій лежить...
Лежить і не здригнеться...
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.
Крики