зробіть ідейно-художній аналіз поезії миколи лотоцького «не говори: в нас мова соловʼїна…»: укажіть тему, основну думку, художні образи, зображувально- виражальні засоби, віршовий розмір, вид рими.
Мені дуже жаль, що у твоєму житті все так обернулось. Втрата рідних людей - найбільше горе, яке може бути. Проте, ти надихнув мене своєю мужністю та жагою до життя. Те, як ти виживав у ці складні часи - дуже вразило мене та моїх однокласників.
Передавай Зульфату привіт, вітання Наталії Миколаївні. Я хочу, щоб у наші часи не було війн. Щоб усі жили в мирі та дружбі, любові та злагоді.
Климко, ти помер геройською смертю. Ти допомагав своїм друзям, та знедоленим людям, ти будеш назавжди у наших серцях.
Дорогий Климко!
Мені дуже жаль, що у твоєму житті все так обернулось. Втрата рідних людей - найбільше горе, яке може бути. Проте, ти надихнув мене своєю мужністю та жагою до життя. Те, як ти виживав у ці складні часи - дуже вразило мене та моїх однокласників.
Передавай Зульфату привіт, вітання Наталії Миколаївні. Я хочу, щоб у наші часи не було війн. Щоб усі жили в мирі та дружбі, любові та злагоді.
Климко, ти помер геройською смертю. Ти допомагав своїм друзям, та знедоленим людям, ти будеш назавжди у наших серцях.
Твій друг з майбутнього.
Гарна, вродлива
«Чорнобрива дівчина»
«Карі оченята. Біле личко»
Повністю віддається почуттям
«Полюбила чорнобрива козака дівчина»
«Якби знала, що покине було б не любила»
«Чуло серце недоленьку, сказати не вміло»
Щира в почуттях
«Обоє раденькі... »
«Легше, мамо, в труні лежать, ніж його побачить».
Страждає від розлуки
«Не співає — сиротою білим світом нудить»,
«Без милого сонце світить — як ворог сміється»
«Дивилася чорнобрива, сохла і мовчала»
Зневірена, засліплена горем
«Сохне вона, як квіточка»
«Тяжко мені, тяжко!»
Не має розуміння зі сторони матері, одинока
«Чи не била мати»
Ніхто не спитає: «Де ти була, що робила?»
«Чого в'янеш, моя доню?» стара не спитала»
«Мене мати хоче дати за старого заміж»
Вірність почуттям
«Не хочу я панувати, не піду я, мамо!»
Привітна, ввічлива
«Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько»
Любляча донька
«А хто ж її головоньку буде доглядати?
«Хто догляне, розпитає, на старість
Забобонна, втратила віру, почуття обов’язку, занижена самооцінка
«Пішла вночі до ворожки»
Емоції переважають над осмисленням дійсності
«Без милого скрізь могила...»
«Скажи йому, що загину, коли не прибуде!»
Розгублена, невизначеність поступків
«Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..»
Не бачить виходу з ситуації, безпорадна перед незгодами
«Пішла б же я утопилась жаль душу згубити... »
«Ні! Вже не вернуся!»
«Там десь милий чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю»