Зробіть, будь ласка, аналіз вірша.
1) Хлопчик записав у Нацгвардію
усіх соняхів з бабиного городу.
Тепер щодня вишкіл
з ними проводить.
- Наліво! Направо! – командує.
Та соняхи його не слухають -
за сонцем голови повертають.
2) Так любити Україну
може лише дитина:
взяти її в долоньки
і подихом гріти,
аж поки біда відступить
і сонце всміхнеться з-за хмари.
Аж поки усі зуміють
небо поцілувати.
3) Хлопчик ще не навчився,
як слід, літеру «Р» вимовляти,
а вже з терористами
у бабиному городі воює:
будякам стинає голови,
лободу під корінь рубає,
не забуваючи за кожним
помахом руки приказувати:
- Слава Україні! Героям слава!
Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов'язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, 30 років? Може, напишу книжку про літні подорожі до Криму? А може, про наші з друзями пригоди? А можливо, зняти фільм про шкільні будні, адже і в них є чимало веселого? Думаєте, це буде нікому не цікаво? А ось у повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять", яку ми нещодавно вивчали на уроках української літератури, автор дуже цікаво розповів про своє дитинство, взаємини з однолітками та дорослими.
Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем'ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах. жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.
З великою любов'ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).
Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою "Космографія". Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.
Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.
"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: "Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!"
Объяснение:
Відповідь:
Беремо для прикладу останні рядки вірша.Ділимо слова на склади.Наголошені склади позначаємо, наприклад, жирним.Добре ще б було позначити склади,які не є фактично наголошенимиу слові, але які виділяються причитанні вірша інтонацією, наприклад так _. :
Ма-те-рі роз-ка-зу-вать не тре-ба,
Як ду-ша світ-лі-є пе-ред днем
В ха-ті, що при-в’я-за-на до не-ба
Сві-тан-ко-вим ма-ми-ним вог-нем.
!U/ !U/ !U/ !U/ !U
!U/ !U/ !U/ !U/ !
!U/ !U/ !U/ !U/ !U
!U/ !U/ !U/ !U/ !
Віршовий розмір: п'ятистопний хорей (з неповною наголошеною стопою)
Пояснення:
! – склад з наголошеним голосним
∪ – склад з ненаголошеним голосним
Хорей – двоскладова стопа з наголосом на першому складі |!U|
Пояснення: