Можна зробити попереднiй пiдсумок: ставлення Гобсека до жiночих
персонажiв повiстi свiдчить про те, що для нього головним у стосунках з
ними є не грошi, а можливiсть з до грошей впiзнати цих
людей i у разi потреби втрутитися в ïхнє життя не з метою
“покарання”, а з метою до кожнiй з них. Навiть тодi,
коли “до вiд Гобсека” є дуже болiсною (Анастазi
де Ресто), вона спрацьовує i приводить до належного, як на думку
старого лихваря, результату.
Граф Максим де Трай не викликає жодних симпатiй анi у Гобсека, анi
у автора твору, анi у читачiв. У моральному планi це дуже неприваблива,
якщо не сказати бiльше, людина. Але ж для Гобсека саме Максим де Трай
є дуже бажаним клiєнтом! Вiдносно своïх стосункiв iз
Гобсеком граф висловлюється дуже точно й дотепно: “Ви.
робите з мене губку, хай вам чорт! Примушуєте мене вбирати в себе
грошi свiтського товариства, а в скрутну для мене мигь, як губку,
вичавлюєте”.
Максим де Трай це справжнiй вiртуоз, коли потрiбно змусити будьяку жiнку
вiддати йому грошi, це визнано усiма. Але ж цi грошi рано чи пiзно
опиняються саме у Гобсека! Якби йшлося лише про “золото” i
“владу золота”, хiба доцiльно було б Гобсековi знущатися з
такого клiєнта, жорстоко ображати його, принижувати його в очах
закоханоï жiнки? Навпаки, якби вiн дбав лише про власнi прибутки,
лихваревi потрiбно було б зробити так, щоб ця “золота губка”
була зацiкавлена в пiдтриманнi ïхнiх дiлових стосункiв. Iз, скажiмо
так, “дiловоï” точки зору суворе ставлення Гобсека до
джерела своïх (чималих!) прибуткiв є недоцiльним,
неправильним, водночас чи не заслуговує Максим де Трай покарання?
Покарати його може лише той, хто має над ним владу, таких людей,
схоже, дуже небагато, i Гобсек один з них. Звичайно, вiн чудово
розумiє, що “виправити” Максима де Трай неможливо,
втiм, всупереч власним, як зараз кажуть, бiзнесiнтересам, з вишуканою
жорстокiстю карає мерзотника. Чому вiн це робить?
Очевидно, що уявлення Гобсека про справедливiсть вимагають того, щоб вiн
покарав Максима де Трай. Це не хвилинне поривання, а свiдомий.вибiр,
який начебто суперечить життєвiй фiлософiï старого лихваря,
але саме таке ставлення до мерзотникiв вiдновлює, хоча б частково,
справедливiсть?
До графа де Ресто, як на перший погляд, Гобсек також ставиться вкрай
неповажливо, навiть iз великим презирством. Вiн вiдверто
знущається з нього, коли йдеться про продаж дiамантiв, а пiсля
того, коли граф iде, старий лихвар стверджує: “
му, вiн дурень, як усi вашi чеснi люди, зневажливо мовив
Гобсек, коли граф пiшов”. Втiм, таке ставлення до графа де Ресто
не заважає Гобсековi запропонувати цiй людинi до мабуть,
саме ця до диним, що може хоча б якимось чином
заспокоïти чоловiка, якого зрадила дружина i який помирає
через цю зраду. Пропозицiя Гобсека зберегти грошi графа для його дiтей
єдине, що може до цьому чоловiковi витримати жорстокий удар
долi.
Можна зробити попереднiй пiдсумок: ставлення Гобсека до жiночих
персонажiв повiстi свiдчить про те, що для нього головним у стосунках з
ними є не грошi, а можливiсть з до грошей впiзнати цих
людей i у разi потреби втрутитися в ïхнє життя не з метою
“покарання”, а з метою до кожнiй з них. Навiть тодi,
коли “до вiд Гобсека” є дуже болiсною (Анастазi
де Ресто), вона спрацьовує i приводить до належного, як на думку
старого лихваря, результату.
Граф Максим де Трай не викликає жодних симпатiй анi у Гобсека, анi
у автора твору, анi у читачiв. У моральному планi це дуже неприваблива,
якщо не сказати бiльше, людина. Але ж для Гобсека саме Максим де Трай
є дуже бажаним клiєнтом! Вiдносно своïх стосункiв iз
Гобсеком граф висловлюється дуже точно й дотепно: “Ви.
робите з мене губку, хай вам чорт! Примушуєте мене вбирати в себе
грошi свiтського товариства, а в скрутну для мене мигь, як губку,
вичавлюєте”.
Максим де Трай це справжнiй вiртуоз, коли потрiбно змусити будьяку жiнку
вiддати йому грошi, це визнано усiма. Але ж цi грошi рано чи пiзно
опиняються саме у Гобсека! Якби йшлося лише про “золото” i
“владу золота”, хiба доцiльно було б Гобсековi знущатися з
такого клiєнта, жорстоко ображати його, принижувати його в очах
закоханоï жiнки? Навпаки, якби вiн дбав лише про власнi прибутки,
лихваревi потрiбно було б зробити так, щоб ця “золота губка”
була зацiкавлена в пiдтриманнi ïхнiх дiлових стосункiв. Iз, скажiмо
так, “дiловоï” точки зору суворе ставлення Гобсека до
джерела своïх (чималих!) прибуткiв є недоцiльним,
неправильним, водночас чи не заслуговує Максим де Трай покарання?
Покарати його може лише той, хто має над ним владу, таких людей,
схоже, дуже небагато, i Гобсек один з них. Звичайно, вiн чудово
розумiє, що “виправити” Максима де Трай неможливо,
втiм, всупереч власним, як зараз кажуть, бiзнесiнтересам, з вишуканою
жорстокiстю карає мерзотника. Чому вiн це робить?
Очевидно, що уявлення Гобсека про справедливiсть вимагають того, щоб вiн
покарав Максима де Трай. Це не хвилинне поривання, а свiдомий.вибiр,
який начебто суперечить життєвiй фiлософiï старого лихваря,
але саме таке ставлення до мерзотникiв вiдновлює, хоча б частково,
справедливiсть?
До графа де Ресто, як на перший погляд, Гобсек також ставиться вкрай
неповажливо, навiть iз великим презирством. Вiн вiдверто
знущається з нього, коли йдеться про продаж дiамантiв, а пiсля
того, коли граф iде, старий лихвар стверджує: “
му, вiн дурень, як усi вашi чеснi люди, зневажливо мовив
Гобсек, коли граф пiшов”. Втiм, таке ставлення до графа де Ресто
не заважає Гобсековi запропонувати цiй людинi до мабуть,
саме ця до диним, що може хоча б якимось чином
заспокоïти чоловiка, якого зрадила дружина i який помирає
через цю зраду. Пропозицiя Гобсека зберегти грошi графа для його дiтей
єдине, що може до цьому чоловiковi витримати жорстокий удар
долi.