«неймовірні пригоди івана сили» — казка про життя реальної людини. а сам о. гаврош наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригодницька повість про видатну людину. прототипом образу івана сили стала реальна і людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.
“шпага славка беркути” – це шкільна повість про непрості стосунки підлітків-однокласників, пошук себе, дорослішання, розуміння людської природи. у центрі подій непрості й мінливі стосунки трьох друзів – юлька ващука, самого славка беркути та юної артистки лілі. беркута і ващук були друзями, однак що швидше вони дорослішають, то зрозумілішим стає, що кожен іде своєю дорогою. для юлька, який ідеалізував батька, серйозним ударом стає розвінчання цього міфу. каменем спотикання славка є його гордість і честолюбство. стосунки двох хлопців – це цілий палімпсест, де крізь взаємні образи й конфлікти особисті комплекси, травми дорослішання й стосунків у родині. кожен із персонажів шукає себе, але не кожен знаходить. в образі славка беркути передано риси борця, готового долати життєві труднощі, свої недоліки й слабкості, розвиватися й рухатися далі. фехтування – улюблений спорт юнака – можна вважати символічним зліпком цих рис характеру. шлях юлька заплутаний і непевний, йому бракує чесності й справедливості, сили й благородства духу. обидва характери схожі на дві сторони медалі людської природи. альтер его, міфологема близнят – слова, які просяться тут.
«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.