За текстом "Вітька + Галька"
1. Випишіть 5 фразеологічних зворотів. 2. Випишіть із тексту 5 прикладів іронії. 3. Дайте 2 приклади іронії, де показано гіперболізацію з метою вісміювання зображеного. 4. Що спільного в характерах, звичках, діях героїв ви помітили /Вітька,Федько/. 5. Кого з друзів-Вітьку чи Федька- покохала б сучасна дівчина? Чому? 6. Який епізод сподобався найбільше? Чому?
В повести Н.В. Гоголя "Ночь перед рождеством" рассказывается о фантастическом случае, произошедшем с кузнецом Вакулой, который был влюблен в Оксану, дочь богатого козака Чуба.
Оксана была первой красавицей во всей Диканьке и окрестных селах. Парубки не могли отвести от нее глаз. И Оксана знала что красива. Она могла долго глядеться в зеркало, любуясь собой. В начале повести Оксана производит впечатление самолюбивой и капризной девушки.
Кузнец Вакула очень любил Оксану и хотел посвататься к ней. Оксана в шутку поставила Вакуле условие, что выйдет за него, если он принесет ей черевички самой императрицы Екатерины Великой. А поскольку история фантастическая и действие происходит под Рождество, у Вакулы появилась возможность слетать в Петербург - на спине черта.
Вакула обнаружил черта в мешке, пригрозил ему крестом, и черт привез его к самой Екатерине. Там Вакула вежливо попросил царпицу, и Екатерина подарила ему свои черевички.
Поутру по деревне уже ходили слухи, что Вакула наложил на себя руки. Эта весть очень огорчила Оксану, она не могла найти себе места. Думала, что сгубила парня. Ведь она все-таки тоже любила Вакулу. Увидев кузнеца живым, Оксана была очень рада и даже отказалась от черевичек. Вскоре Вакула и Оксана сыграли свадьбу.
Объяснение:
вот
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»; «А тут знову — як його упустить случай: дать п’ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п’ять — сто тисяч! Господи! Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді й я Гершка обманю: на біса мені його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тілько гроші…»