З’ясувати, кому з героїв належать подані цитати.У творі Івана Сили
1Від роботи, дядьку, й коні здихають».
2«Ти диви, яке цабе».
3«Для перемоги однієї сили замало: сила повинна мати ще й розум».
4«Цирк — це не мистецтво. Це порожнє ремесло».
5«Ех, Америко! Гроші тебе псують».
6«Я не можу повірити своєму щастю».
7«Лисиця ніколи не краде курчат поблизу своєї нірки».
8«Дурне діло — не хитре».
9«Гроші хоч кого зіпсують».
10«Як мед, то й ложкою».
11«Я відкриваю імена, і це приносить мені задоволення».

Твір «човен» є. гребінки є однією з перших оригінальних у новій українській літературі. вміщений він у першій збірці письменника «малороссийские приказки» й позначений виразними рисами романтизму. вірш «човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що вирушає з рідного хутора в петербург, мовби кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно розбиває одинокий човен. романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної поетики; хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки». проте у автора відсутнє відчуття приреченості… вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним»,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми. попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і лштее горе» минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті сміливо пускається в «світ білий». вірш «човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним маніфестом молодого є. гребінки. у вірші «човен» гребінка висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Відповідь:

Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.

 По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було  призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.

 Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».

 По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.

 Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.

 Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.

 Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.

Пояснення: