З яких слів Василя Чепіжного під час першої зустрічі із Сіроманцем
стає зрозуміло, що він недобра людина? -
5. З чого видно, що тварини відчувають добрих і лихих людей, ставляться
до них по-різному?
6. Про вдачу Сашкового батька читач дізнається з описів зовнішності й
учинків чи з його розмов? Охарактеризуйте цього героя.
Жанр:оповідання
Тема: зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин. Про лося, якого врятували хлопчики з річки, вбив їхній дядько
Ідея: уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомагати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокістю та користолюбством.
Головна думка – Засудження безжального ставлення до тварин.
Проблематика: життєва позиція людини, ставлення людини до природи, жити по совісті. Автор показує, що те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги; люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.
Місце дії: заповідник
Експозиція: лось живе у заповіднику
Зав’язка: лось відчуває небезпеку за територією заповідника
Розвиток дій: світанок на галявині, у полоні річки. Хлопці допомагають
Кульмінація: браконьєр Шпичак стріляє в лося.
Розв’язка: смерть лося
Відповідь:
1 Село де жила бабуся Софійки? - Половинчик
2 Куда потрапила Софійка під останьої подорожі в шкафу? - під час останньої подорожі шафа перенесла Софійку в майбутнє, але на зовсім невеличкий проміжок часу і цього разу шафа вирішувал, коли повернути дівчинку додому.
3 В кого з роду Софійки вперше появилися коралі? - Коралі подарував сліпий старець прапрабабусі Софійки Клаві.
Пояснення:
Цитати:
1. Дідусь Софійки казав: Чого село зветься Половинчиком? Бо половина тутешнього жіноцтва з нечистою силою знається!
2. Куди це перекинула її хитра шафа? Адже Софійка навіть не встигла промовити заповітне слово!– Що це було? Майбутнє? – питала не знати кого. – Що сталося потім?! Шафо, покажи, що потім? Як… як ти це зробила? – безпомічно трясла дверцятами. Але шафа мовчала. Тільки прокотилося якесь дивне рипіння-зітхання, щось на зразок "Потер-р-рпиш!..".
3. "Тоді сліпий старець дав бабуні Клаві заповітне намисто! Дав і мовив: – Як народиться в тебе Корнієва дочка, ти одужаєш! І ще пам'ятай: захочеш собі нову долю знайти – вбери ці коралі і не скидай. Коли щастя прагнеш дітям-онукам своїм – убирати не здумай, заховай далеко й подаруй своїй доньці аж на весілля!