Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісовго озера"
Дати розгорнуті відповіді на запитання ( 2-3 повні речення) 1. Доведіть, що твір Я.Стельмаха «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» пригодницька повість. 2. Хто є головними героями твору ? 3. Митько та Сергій «мало любили ботаніку», то чому вони так зацікавилися завданням Iрини Семенівни? Аргументуйте свою відповідь цитатою. 4. 3 ким першим зустрілися хлопці в Юрківці? Як ця особа поставилася до них? 5. Дайте оцінку поведінці Василя. 6. Чи здійснилися мрії товаришів, коли вони приїхали до бабусі в село? Які саме? Як хлопці проводили вільний час? 7. Про що в IV розділі друзі довідалися від Василя? 8. Добери не менше трьох доказів, які наводить Василь Трош, щоб переконати Митька й Сергія в iснуванні в озері страховиська. 9. Поясни, шщо змусило хлопців вивчати книжки з зоології? Bідповідаючи, цитуй уривки з твору. 10. Чи були діти наполегливими при вивченні книжок із зоології? Наведіть цитату на підтвердження. 11. Як Сергій запропонував назвати невідому тварину? Чому? Яку остаточну назву вирішили залишити друзі? 12. Як характеризують Митька та Сергія їхні вчинки? Що ти думаєш про хлопців?
я народився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.