У вірші три строфи, написані п’ятистопним ямбом з використанням перехресного римування. Пейзажних елементів у поезії набагато, їх становить тільки перший рядок – «Осінній день березами почавсь», але цей мальовничий зачин налаштовує реципієнта на мінорний осінній лад, створює 5 настрій, який прагне передати поетеса. Метафоричні рядки («Різьбить печаль свої дереворити», «Свій будень серця будемо творити») додають твору необхідної чуттєвої тональності. Враження таємничості та неможливості вимовити словами те, що переповнює душу ліричного «я», додає незвичайне римування, спричинене наявністю рефрену. Ліна Костенко римує рядки наступним чином: 1 строфа: а б а б, 2 строфа: в б в б, 3 строфа: г б г б. За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах цей вірш можна класифікувати як такий, в якому чергуються окситонні (чоловічі) та парокситонні (жіночі) рими. І, як часто буває у Ліни Костенко, наприкінці поезії – її «сила», її емоційно-змістовий центр, що несе основне навантаження. Це чудові та щирі жіночі слова ніжності, вимовлені з інтонаційною виразністю: «Я Вас люблю, о як я Вас люблю!». Особливістю тут є звертання до коханого на «Ви», саме таке, з великої літери
Автор: невідомий український поет з тих часів, можливо лицар, що був у Ігоревій дружині. Літературний рід: ліро-епос. Жанр “Слово про похід Ігорів”: героїчна поема (на думку деяких літературознавців — повість, літописна повість). Тема “Слово про похід Ігорів”: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р. Ідея “Слово про похід Ігорів”: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів. Основна думка: тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.
У вірші три строфи, написані п’ятистопним ямбом з використанням перехресного римування. Пейзажних елементів у поезії набагато, їх становить тільки перший рядок – «Осінній день березами почавсь», але цей мальовничий зачин налаштовує реципієнта на мінорний осінній лад, створює 5 настрій, який прагне передати поетеса. Метафоричні рядки («Різьбить печаль свої дереворити», «Свій будень серця будемо творити») додають твору необхідної чуттєвої тональності. Враження таємничості та неможливості вимовити словами те, що переповнює душу ліричного «я», додає незвичайне римування, спричинене наявністю рефрену. Ліна Костенко римує рядки наступним чином: 1 строфа: а б а б, 2 строфа: в б в б, 3 строфа: г б г б. За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах цей вірш можна класифікувати як такий, в якому чергуються окситонні (чоловічі) та парокситонні (жіночі) рими. І, як часто буває у Ліни Костенко, наприкінці поезії – її «сила», її емоційно-змістовий центр, що несе основне навантаження. Це чудові та щирі жіночі слова ніжності, вимовлені з інтонаційною виразністю: «Я Вас люблю, о як я Вас люблю!». Особливістю тут є звертання до коханого на «Ви», саме таке, з великої літери
Автор: невідомий український поет з тих часів, можливо лицар, що був у Ігоревій дружині. Літературний рід: ліро-епос. Жанр “Слово про похід Ігорів”: героїчна поема (на думку деяких літературознавців — повість, літописна повість). Тема “Слово про похід Ігорів”: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р. Ідея “Слово про похід Ігорів”: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів. Основна думка: тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Головні герої: князі Ігор, Святослав і Всеволод; Ярославна (дружина Ігоря); половці Овлур, Гзак і Кончак.