Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Будучи багатою людиною, Гобсек завжди прибіднявся. Показовим є епізод із золотою монеткою. Випадково Гобсек випустив монету, яку відразу помітили люди і хотіли йому повернути. Але він категорично відмовився, запевняючи всіх в тому, що не є власником цього золота, адже він – бідна людина. Жив Гобсек надзвичайно скромно, у всьому собі відмовляючи. В нього була неймовірна жага накопичення золота. Герой вважав, що той, хто володіє золотом – володіє світом. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх. Гобсек не шукав спілкування з людьми, бо всі вони йому здавалися корисливими та нікчемними (окрім Дервіля)
Художні засоби до поеми "19 жовтня" Пушкіна:
Епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, Італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга...
Неологізм: легкопінна,
Порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,Горчаков, Вільгельм, спізнілий друже мій.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Повтор: Пора, пора! Повніш, повніш!
Жив Гобсек надзвичайно скромно, у всьому собі відмовляючи. В нього була неймовірна жага накопичення золота. Герой вважав, що той, хто володіє золотом – володіє світом. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх. Гобсек не шукав спілкування з людьми, бо всі вони йому здавалися корисливими та нікчемними (окрім Дервіля)