воповіданні «Малорос-європеєць» Володимир Винниченко блискуче описав українського панка Коростенка і його сім’ю. Начебто «прогресивний» пан хизується технічними новаціями, що запроваджені у господарстві — кухонною машиною, яка перемішує тісто, автоматичними дверима, і вважає, що все це робить його справжнім «європейцем». Але все це не змінило його нутра. Панок не знає народу, не користується українською мовою вдома (хоча виставляє себе її любителем та навіть написав брошуру малоросійською мовою). Більше того, він так боїться народу, що, прийнявши весільний хід за бунт, розстрілює невинних людей з кулемета.
Історія написання: 1937 року батька Григора Тютюнника було арештовано як ворога народу й заслано до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту... Не дивися так скептично... Не таланту — Бог із ним... Якщо поталанить щось написати — воздам хвалу жінці й красі». У новелі письменникові вдалося втілити в художньому творі безкінечну глибину справжнього кохання й обережне ставлення людей один до одного.
