Понеділок. Юлько стривожений сидить на уроці не зважаючи на учителя. Він боїться , адже може прийти продавщиця з магазину і вказати на нього. Його тривога не марна. Увесь клас його обговорює за спиною. Хочеться просто заплакати в подушку, але він тримається, розуміючи що сам у всьому винен. Всі сидять на уроці. Учитель пояснює матеріал. Стук в двері класу... заходить жінка з відділу поліції та літня жінка з магазину. Юлько значно зблід. Жінка упізнала юлька. Після довгої розмови, Юлькові сказали що він після такого має бути покараний і сказали стати і вийти з класу, зачекати на жінку з поліції за дверима. Беркутові було не пособі, він знав що Юлько його хотів підставити... але всежтаки став і захистив товариша. Він говорив, що не тримає образи, казав, що мабудь цей урок добряче провчив Юлька.
Перерва:
Юлько підходить до Славка Беркути , вибачається перед ним, і вони міцно жмуть один одному руку.
Кінець: Хлопці вибачили один одного, зрозуміли що між ними було велике непорозуміння. І тепер все життя тримаються разом. Вони найкращі друзі
Зовнішність: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна" .
Кохання до чоловіка: "Батечки, як заголосить Маруся, та так і повисла йому на шию! Виціловала його ... що то? і в вічі, і у лоб, і у щоки, і у шию ..." ; "А Маруся лежить у нього на руках і сама себе не тямить, чи вона у раю, чи вона де? Так їй хороше було! Хоче щось сказати – і слова не промовить; хоче від нього вирватися, так неначе прикована до Василевої шиї ..."
Василь⇒
Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і, припавши на те місце, де стояла Маруся, ціловав землю замість її ..." ; – Марусю!.. Люблю тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця, а воно так же колотиться, як і в неї ... Марусенько, моя лебідочк , зірочко моя , рибочко, перепілочко! – приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.– Я ж землі під собою не чую - я мов у раю !"
Відповідь:
Продовження твору
Понеділок. Юлько стривожений сидить на уроці не зважаючи на учителя. Він боїться , адже може прийти продавщиця з магазину і вказати на нього. Його тривога не марна. Увесь клас його обговорює за спиною. Хочеться просто заплакати в подушку, але він тримається, розуміючи що сам у всьому винен. Всі сидять на уроці. Учитель пояснює матеріал. Стук в двері класу... заходить жінка з відділу поліції та літня жінка з магазину. Юлько значно зблід. Жінка упізнала юлька. Після довгої розмови, Юлькові сказали що він після такого має бути покараний і сказали стати і вийти з класу, зачекати на жінку з поліції за дверима. Беркутові було не пособі, він знав що Юлько його хотів підставити... але всежтаки став і захистив товариша. Він говорив, що не тримає образи, казав, що мабудь цей урок добряче провчив Юлька.
Перерва:
Юлько підходить до Славка Беркути , вибачається перед ним, і вони міцно жмуть один одному руку.
Кінець: Хлопці вибачили один одного, зрозуміли що між ними було велике непорозуміння. І тепер все життя тримаються разом. Вони найкращі друзіВасиля з твору "Маруся":
Маруся⇒
Зовнішність: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна" .
Кохання до чоловіка: "Батечки, як заголосить Маруся, та так і повисла йому на шию! Виціловала його ... що то? і в вічі, і у лоб, і у щоки, і у шию ..." ; "А Маруся лежить у нього на руках і сама себе не тямить, чи вона у раю, чи вона де? Так їй хороше було! Хоче щось сказати – і слова не промовить; хоче від нього вирватися, так неначе прикована до Василевої шиї ..."
Василь⇒
Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і, припавши на те місце, де стояла Маруся, ціловав землю замість її ..." ; – Марусю!.. Люблю тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця, а воно так же колотиться, як і в неї ... Марусенько, моя лебідочк , зірочко моя , рибочко, перепілочко! – приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.– Я ж землі під собою не чую - я мов у раю !"
Объяснение: