Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда в сім'ї керуючого маєтком Карпа Тобілевича.
Закінчив повітове училище, у 14 років вступив на службу писарем. Протягом 23 років був чиновником і тривалий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий у 1883 році за постачання паспортами революціонерів. У 1880-ті роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. 1886 року в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» та «Розумний і дурень». У 1887 році було видано його драма «Наймичка» (у Херсоні), у 1892 році — «Мартін Боруля» (надруковано у «Зорі»).
Русский язык
Родился 29 сентября 1845 года в селе Арсеневка вблизи Елисаветграда в семье управляющего имением Карпа Тобилевича.Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.В 1880-е годы играл в труппе М. Л. Кропивницкого, с 1883 года стал писать драмы на украинском языке. В 1886 году в Херсоне вышел сборник его драм: «Бондарівна», «Хто винен?» и «Розумний і дурень». В 1887 году была издана его драма «Наймичка» (в Херсоне), в 1892 году — «Мартин Боруля» (напечатано в «Зоре»).
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/
Объяснение:
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Украинский:
Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда в сім'ї керуючого маєтком Карпа Тобілевича.
Закінчив повітове училище, у 14 років вступив на службу писарем. Протягом 23 років був чиновником і тривалий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий у 1883 році за постачання паспортами революціонерів. У 1880-ті роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. 1886 року в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» та «Розумний і дурень». У 1887 році було видано його драма «Наймичка» (у Херсоні), у 1892 році — «Мартін Боруля» (надруковано у «Зорі»).
Русский язык
Родился 29 сентября 1845 года в селе Арсеневка вблизи Елисаветграда в семье управляющего имением Карпа Тобилевича.Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.В 1880-е годы играл в труппе М. Л. Кропивницкого, с 1883 года стал писать драмы на украинском языке. В 1886 году в Херсоне вышел сборник его драм: «Бондарівна», «Хто винен?» и «Розумний і дурень». В 1887 году была издана его драма «Наймичка» (в Херсоне), в 1892 году — «Мартин Боруля» (напечатано в «Зоре»).
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/
Объяснение:
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/bez-hliba-analiz/