Моріс Метерлінк створював свої п’єси на хвилі особливого інтересу до нового напряму європейського мистецтва — символізму, зміст якого визначено філософією двох світів, що сформувалась у християнському Середньовіччі й була характерною для багатьох романтиків. Згідно з цією філософією світ видимий, матеріальний — не єдиний: вищим за земний є світ духовний, небесний, ідеальний. Засновники нового напряму були переконані, що за до символу, художнього знаку, алегоричного образу можна відтворити приховану, незбагненну суть речей. Драматургія Метерлінка незвичністю й поетичністю привернула увагу не тільки західного читача — нею захопились і майстри українського слова, зокрема Леся Українка.
— Леся Українка не тільки була різнобічно освіченою людиною, а й сама творила, передаючи відчуття доби. Можливо, саме дар проникнення дочки Прометея в культури й душі інших народів дає змогу провести паралелі між її творчістю та творчістю західноєвропейських митців початку XX ст., зокрема Моріса Метерлінка.
Відомо, що Леся Українка дуже вимогливо ставилася до перекладацької діяльності. Вочевидь, ознайомлення з творчістю Метерлінка допомагало їй розібратися у власних світовідчуттях, знайти форму для їхнього втілення. Саме психологічний критерій дає підстави вважати обох митців представниками символізму.
В українській літературі існує тільки одна драма-феєрія, автором якої є Леся Українка. жанр феєрії відкриває перед автором чимало перспектив для вираження особливого духовного світу або втілення в життя власної концепції, власного кредо, що спирається на національні міфічні образи. Суть казкових образів полягає не тільки в їхній приналежності до іншого світу, а й у тому, що вони є певними символами, виразниками авторської концепції. якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то українська митчиня йде від супротивного: її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.
В образі Михайла Череваня змальовано новонародженого українського пана. За своїм характером він добродушний, щирий, гостинний і веселий. Загалом Михайло Черевань, дружина Меланія і дочка Леся — люди ввічливі й доброзичливі. Із симпатією малює розповідач Черевниху: «Молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя». Так само лаконічно, але виразно описує Лесю: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі, мов сонечко світить».
Для автора це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Благополуччя й гармонію Череванів увиразнює мальовнича природа: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».
Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття
Моріс Метерлінк створював свої п’єси на хвилі особливого інтересу до нового напряму європейського мистецтва — символізму, зміст якого визначено філософією двох світів, що сформувалась у християнському Середньовіччі й була характерною для багатьох романтиків. Згідно з цією філософією світ видимий, матеріальний — не єдиний: вищим за земний є світ духовний, небесний, ідеальний. Засновники нового напряму були переконані, що за до символу, художнього знаку, алегоричного образу можна відтворити приховану, незбагненну суть речей. Драматургія Метерлінка незвичністю й поетичністю привернула увагу не тільки західного читача — нею захопились і майстри українського слова, зокрема Леся Українка.
— Леся Українка не тільки була різнобічно освіченою людиною, а й сама творила, передаючи відчуття доби. Можливо, саме дар проникнення дочки Прометея в культури й душі інших народів дає змогу провести паралелі між її творчістю та творчістю західноєвропейських митців початку XX ст., зокрема Моріса Метерлінка.
Відомо, що Леся Українка дуже вимогливо ставилася до перекладацької діяльності. Вочевидь, ознайомлення з творчістю Метерлінка допомагало їй розібратися у власних світовідчуттях, знайти форму для їхнього втілення. Саме психологічний критерій дає підстави вважати обох митців представниками символізму.
В українській літературі існує тільки одна драма-феєрія, автором якої є Леся Українка. жанр феєрії відкриває перед автором чимало перспектив для вираження особливого духовного світу або втілення в життя власної концепції, власного кредо, що спирається на національні міфічні образи. Суть казкових образів полягає не тільки в їхній приналежності до іншого світу, а й у тому, що вони є певними символами, виразниками авторської концепції. якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то українська митчиня йде від супротивного: її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.
В образі Михайла Череваня змальовано новонародженого українського пана. За своїм характером він добродушний, щирий, гостинний і веселий. Загалом Михайло Черевань, дружина Меланія і дочка Леся — люди ввічливі й доброзичливі. Із симпатією малює розповідач Черевниху: «Молодиця свіжа й повновида, пряма, як тополя». Так само лаконічно, але виразно описує Лесю: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі, мов сонечко світить».
Для автора це ідилічна українська родина, як і саме хутірне життя, із якою пов'язував розквіт України. Благополуччя й гармонію Череванів увиразнює мальовнича природа: «Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розлилося по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свістали усюди так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалося. Хутір обняла річка з зеленими плавами, лозами і очеретами».
Поступово розкривається життя безтурботного хуторянина, доброго господаря, який живе в злагоді з природою, занурившись у патріархальний світ. Із замилуванням розповідає автор про заможні статки Череваня, докладно змальовує інтер'єр хати, загалом багатий побут: «У хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце...». Родина плекає українські звичаї, культуру хутірного буття