Якби мені випала така чудова можливість, як попросити про щось Тараса Григоровича Шевченка, я,мабуть , не про що б не прохала, бо просто поспілкуватися з такою видатною людиною для мене вже б було величезним дарунком долі. Хоча ні, скоріш за все, я попросила б його розповісти про себе, про свою родину, про становище українців, знаю, це була б дуже болюча для нього тема, але почути про кріпацтво й соціальний, релігійний та культурний гніт України й її народу було б цікаво почути саме від тієї людини, як це пережила і не завуальовувала б це якимись недомовками, історичних фактів, він би розповів все так, як було. Також, я попросила б його показати свої малюнки, бо як відомо Шевченко був не тільки знаменитим поетом, а й дуже талановитим художником. Картини й вірші його вражають своєю глибиною, правдивістю. Я вважаю, з такою людиною, як Тарас Григорович Шевченко було б дуже цікаво зустрітися і поговорити про становище тогочасної України. Вибач, тема важка дуже, хоч це й мій найулюблініший поет, тому більш нічого не можу придумати)
Дуже часто, коли я йду зі школи, мене турбують спокійні в дрімоті вулиці, замріяні тьмяні будинку. Коли я йду додому я здійснюю цікаве швидкоплинне подорож, я наче відкриваю похмурий завісу сонного міста і знаходжу навіть в цьому щось унікальне і красиве та це дуже просто, потрібно лише запалити в собі ниточку фантазії... і все змінюється... Сірі будинки світилися яскраво-жовтими квадратиками, а в цих яскравих віконцях вирувало життя, жили різні долі різних людей. Але в цьому я не хотіла розбиратися, навіть не дивлячись на свою легкість їх долі надійно приховували тонкі ажурні мережива або навпаки таємничі темні шторив цьому щось є... Тонкий місячний шлейф огортав глибокі снігові шапки, далеку лісову далечінь, цей шлейф, чим далі спускався від місяця, тим більше розсипався на загадкову алмазну доріжку, яка входила в танець сніжинок, і тут все починало грати, зима знаходить свій справжній святковий дух! Де панує гармонія і краса! Доторкнутися до зірки... я думаю, багато б не відмовилися від такої пропозиції, але ці небесні світила так далекі, що нам залишається лише мріяти гати за їх неповторним блиском. Але в моєму маленькому казковому зимовому \" світі" можна все! Тут є одне єдине правило це - мрій і фантазуй! Коли подивишся вгору, кожна повітряна хитромудра сніжинка щось танцює! Будь то королівський вальс або місячна - хода Майкла Джексона, руху сніжинки граціозні і швидкі, але, не дивлячись на їх швидкість я встигаю помітити в них природне зв'язаність, і без них зима була б неповноцінною! А тепер я дивлюся на зірки, і створюється враження, що блиск маленької зірочки, спускаючись на землю, одягає на себе білосніжні вбрання і стає усіма нами вже знайомої сніжинкою, ось це здорово! І ось одна сніжинка самотньо приземлилася на мою теплу рукавичку, я відчула щось яскраве і світле, ніби це справді світ який-небудь самотньої зірочки з іншої галактики так довго летів на землю, тільки що б прилетіти до мене на руку, ось вона природна турбота! Це справжнє тепло! Щось космічне... здається неможливим... а насправді це все неможливе можна \"перешити\" нитками фантазії... і все вийде!
