Як ви розумієте висловлювання В. Стуса про П. Тичину: „Покара славою — одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом”?

Ідейно художній аналіз байки Л. Глібова "Муха і Бджола":

Вступ: розповідь про Муху-ледащицю та її байдикування.

Основна частина: зустріч Мухи і Бджоли та їхня розмова про значення праці.

Мораль: не можна бути лінивим і нахабним, треба любити чесну працю, яка нас годує.

Якими людськими рисами наділена Муха, а якими Бджола:

Муха – це носій соціального зла, паразит, зухвалий нероба, який вбачає сенс свого існування в безперервному гультяйстві. Л. Глібов наділяє її такими рисами, як хвалькуватість, зухвалість, чванливість, безсовісність.

Бджолі властиві якості, характерні для "маленької людини". Вона – скромна, працьовита, чесна. Їй навіть ніколи перепочити: з ранку до вечора вона у праці, у "клопотах у полі".

Чого навчає байка Л. Глібова "Муха і Бджола":

Засуджувати ледарство, неробство, обмеженість, паразитичне існування; схвалювати працелюбність, справедливість, чесність.

Ідейно художній аналіз байки Л. Глібова "Жаба і Віл":

Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосов­но розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».

Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості(13 слайд)

Основна думка: «...найлучче жити, Як милосердний бог дає».

Риси характеру Жаби у байці "Жаба і Віл":

Заздрісність, вигадливість, самовпевненість, глупота, цікавість до всього.

Характеристика Василя Чепіжного "Сіроманець", М. Вінграновський:

неохайний, недбалий: усе робить сяк-так;

жорстокий: б’є коня прикладом, прив’язує вовка за шию до драбини;

боягузливий: підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, «загарбався головою в сніг», «вкляк», «задкував лісом»;

злопам’ятний: неодноразово згадує про козу, яку з’їв Сіроманець;

глузливий: глузує з собак, коли ті зачули Сіроманця, як його впіймали, з дружини, коли вона годує собаку;

лютий: люто рушає на вовка, влаштовує погоню на нього;

безжалісний: до коня, вовка, собак;

запобігливий, послужливий: «слухаю», «єсть»;

користолюбний: думає про те, як продасть цуценят;

брехливий: говорить про те, що вовк з’їв вівцю, толочить посіви;

схильний до крадіжок: «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде у полі солому»;

любить випити: «правда, я зранку добряче випив»;

грубий: на що вказує його мова.

Відтак можна зробити висновок про те, що з образом Чепіжного пов’язане щось недобре, холодне, неприємне. Перед читачем постає груба, користолюбна, жорстока людина.