За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає, І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою,
Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З богом заговорить... А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись, І ждеш його, того світу, Мов матері діти.
Вірш Шевченка, За сонцем хмаронька пливе
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Тече вода з-під явора, Три літа.