Стоїть пан на току в зеленому ковпаку, а під тим ковпаком - сімсот козаків.*** *** ***Сімсот соколят на одній подушці сплять.*** *** ***Стоїть дім, а в ньому - повно зерна.*** *** ***Скільки чорних хаток, стільки білих пані-маток.*** *** ***Стоїть палиця, на палиці хатинка, а в тій хатинці - повно людей.*** *** ***Стоїть дубок - на верху картузок, а в картузку - багато діток.*** *** ***На сонечко я схожий і сонце я люблю. До нього повертаю голівоньку свою.*** *** ***Із мішка — на забаву, а з пляшки — на приправу Під одним ковпаком сімсот козаків.(соняшник) це все загадки про соняшник
Я підтримую думку М.Рильського тому, що потрібно любити природу не для того, щоб тобі було від цього добре. Потрібно її цінувати та любити щоб вона процвітала.У багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної України, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її.
Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.
Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!
Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...
Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.
Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!
Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...