Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.
У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.
«Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…» — писав В. Голобородько. У поезії «Ми йдемо» автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші «Наша мова».
Помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. .
Вірить поет у те, що на Івана Купала розмовляють рослини. У поезії «Мова рослин» автор передав тиху розмову цілющого зілля:
Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.Уява та фантазія – це найважливіші сторони нашого життя. Якщо на мить представити собі, що людина не мала б фантазії, світ не побачили б твори, створені Михайлом Стельмахом та Григорем Тютюнником. Люди не змогли б насолоджуватися їхніми прекрасними творами та оповіданнями.
Уява авторів може вивести людину за рамки її існування та нагадати їй про минуле, як, до прикладу, в творі «Климко» Григора Тютюнника. З до фантазії в нас з’являється образ раніше ніколи не існуючого об’єкта, умови чи ситуації. Однак уява мусить бути з позитивним напрямом розвитку, як, наприклад, у творі «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха. Вона має сприяти пізнанню світу, що нас оточує, а не перерости в заміну реального життя на мрії.
У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.
«Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…» — писав В. Голобородько. У поезії «Ми йдемо» автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші «Наша мова».
Помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. .
Вірить поет у те, що на Івана Купала розмовляють рослини. У поезії «Мова рослин» автор передав тиху розмову цілющого зілля:
Сон-трава каже:
«Я — щоб дитині добре спалося».
Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоїлися».
Розрив-трава каже:
«Я — відкриваю таємниці».