У творі О.Довженка "Скарб" розповідається про безтурботнне життя парубка Павлуся,про його легке дитинство ,про те,як його пестили матір і батько ,і від цього він став лінивим і невмілим .через його забаганку поїсти меду ,одного разу померла Павлусева мати .Проте щастя переслідувало його .У господарсті його був лад,прибуток,знайшлася вірна і покірна і працьовита дружина,були хороші наймити .Все життя він тільки їв та спав. Якось на свята зiбралася сільска молодь йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно. люди завжди замислювалися над тим, що таке щастя. цей твір показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його лінивого щастя мало хто б захотів.
1. Ліпша хушка - Моховинка;
2. Хухи бувають різними;
3. Хатинка Моховинки;
4. Непомітна Моховинка;
5. Підзимок;
6. Дивний стук;
7. Плач сосни;
8. Страх лісника;
9. Біда Моховинки;
10. Пошук хатинки;
11. Козячий хлівець;
12. Сподівання на повернення;
13. Нещастя кізки лиски;
14. Спроба порятунку;
15. Порятунок вдався;
16. Весела Моховинка;
17. Біль Моховинки;
18. Пошук тимчасової хатинки;
19. Гарне життя;
20. Біда злого діда;
21. Добре серце Моховинки;
22. Порятунок;
23. Розмова Моховинки з дідом;
24. Наляканий дід;
25. Доброта Моховинки;
26. Щира до Моховинки.
Якось на свята зiбралася сільска молодь йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно.
люди завжди замислювалися над тим, що таке щастя. цей твір показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його лінивого щастя мало хто б захотів.