«- А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не потикатиму. – Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п’ю. Так і зіп’юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені? – Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…
– Шкода. Але що робити?»
«- Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
«- Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії. – Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»
«- …є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми дозволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.
– Чого ви бідкаєтеся? Невже вам невідомо про нашу домовленність з князем? – Ну-у, нам ще й не таке відомо. Служба, хе-хе. Працюємо в поті чола… Але, бачите, справа делікатна. Князь хоче, аби ви піддалися панові Лавріну, Князівна воліє його джуру. А от я – єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб. Цей пан Лаврін мені не дуже до вподоби. Більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього.
– Мене це не цікавить.
– Ну, певно, після вас хоч потоп! Але хіба це позиція справжнього патріота? – До чого тут патріотизм?
– Ну, ви ж бачите себе саме патріотом. Хіба ні? Адже пустельнику так і сказалисьте, що йдете на смерть заради Люботина.
– Ви підслуховували наші розмови? – Це не суттєво…»
ответ:Тема. Олександр Довженко. „Ніч перед боєм”. Образи діда Платона й діда Савки — представників українського трудового народу. Їхній моральний урок для солдатів
Мета: ознайомити учнів з оповіданням „Ніч перед боєм”; учити визначати роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторської позиції; розвивати вміння сприймати й осмислювати художній твір, логічне мислення, зв'язне мовлення, виявляти основні проблеми, порушені в оповіданні; виховувати почуття патріотизму, мужності та відданості своїй батьківщині.
«- А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не потикатиму. – Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п’ю. Так і зіп’юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені? – Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…
– Шкода. Але що робити?»
«- Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
«- Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії. – Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»
«- …є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми дозволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.
– Чого ви бідкаєтеся? Невже вам невідомо про нашу домовленність з князем? – Ну-у, нам ще й не таке відомо. Служба, хе-хе. Працюємо в поті чола… Але, бачите, справа делікатна. Князь хоче, аби ви піддалися панові Лавріну, Князівна воліє його джуру. А от я – єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб. Цей пан Лаврін мені не дуже до вподоби. Більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього.
– Мене це не цікавить.
– Ну, певно, після вас хоч потоп! Але хіба це позиція справжнього патріота? – До чого тут патріотизм?
– Ну, ви ж бачите себе саме патріотом. Хіба ні? Адже пустельнику так і сказалисьте, що йдете на смерть заради Люботина.
– Ви підслуховували наші розмови? – Це не суттєво…»
Объяснение:
ответ:Тема. Олександр Довженко. „Ніч перед боєм”. Образи діда Платона й діда Савки — представників українського трудового народу. Їхній моральний урок для солдатів
Мета: ознайомити учнів з оповіданням „Ніч перед боєм”; учити визначати роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторської позиції; розвивати вміння сприймати й осмислювати художній твір, логічне мислення, зв'язне мовлення, виявляти основні проблеми, порушені в оповіданні; виховувати почуття патріотизму, мужності та відданості своїй батьківщині.
Объяснение: