Моя кімната невелика,але дуже затишна.мені в ній зручно,бо тут є все,що мені потрібно.кімната квадратної форми,дуже світла,тому що велике вікно виходить на південь.перед вікном стоїть письмовий стіл з настільною лампою,поряд з нею підставка для олівців і ручок.біля столу стілець.біля стіни поряд із столом-книжкові полиці на яких стоять мої улюблені книги і шкільні підручники.біля іншої стіни стоїть моє ліжко,над ним висить картина .в кімнаті стоіть шифанер,з моєю одежою,і комод із постіллю.на комоді сидять мої улюблені м"які іграшки: слон,ведмідь і собака.на підлозі лежить килим світло-кремового кольору,на стінах шпалери світло-зеленого кольору,меблі теж світлого кольору.ось така моя кімната.
«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.
