.Визначте тлумачення образу-алегорії "Прагнення Джонатана вдосконалювати свій політ "
наше повсякденне життя; суспільство, у якому панують споживацькі ідеї
свобода, необмеженість дій
бажання мати високий рівень розвитку, вміння любити
бажання вирватися із дріб'язкової суєти, пізнати сенс життя і осмислити своє місце в суспільстві
12. Ким став Джонатан для Флетчера Лінда?
приятелем;
найкращим другом;
суперником;
учителем.
13. Яку останню настанову отримав Джонатан від Чіанга?
Постійно навчатися і ніколи в цьому не зупинятися;
Дізнатися, що таке любов;
Навчитися товаришувати з іншими чайками;
Навчати інших, так він буде збагачувати і себе.
14. Якою здатністю володів Чіанг?
Читати думки інших чайок, а свої приховувати;
долати відстані за до сили думки;
постійно літати, вночі і вдень, хоча був уже поважного віку;
ніколи не думати про свої негаразди, бути позитивно налаштованим.
15. Що таке небеса, на думку Чіанга?
Це вигадка, міф; головне для чайок - їжа;
Це місце і час;
Це р, що вище нас;
Це досконалість.
16. Чому Джонатан вирішив повернутися на землю?
Відвідати батьків
передати знання
йому було самотньо
помститися Зграї
17. Чому чайки покликали Джонатана на Велику Раду?
Для того, щоб визнати, що він найкращий у польотах;
Щоб навчитися й собі так літати, як він;
Щоб звинувати у легковажності й вигнати зі Зграї;
Щоб намагатися пояснити Джонатану, в чому його призначення.

     Міні-твір "Майбутнє Івася" за твором Тараса Шевченка "Катерина"

     Деякий час Івась подорожував з кобзарем. Вони харчувались тим, що подавали добрі люди, а спали там, де застане глуха ніч. Невдовзі старий кобзар віддав душу богу, і хлопець вирішив піти до лісника, який його колись знайшов на дорозі – там, де залишила Катерина. Про свою історію життя Івась довідався від кобзаря.

     Щирий та жалісливий лісник не зміг відмовити хлопцеві, і невдовзі вони стали неначе рідні один одному. Жили у невеличкій хижці далеко від людських очей, серед високих мовчазних сосен, щебету пташок. Івась піклувався про лісових мешканців, які потребували до . Взимку підгодовував лосів та оленів сіном, яке заготовляв влітку, пухнастих білок пригощав лісовими горішками. Івась дбав про ліс – вирубував сухостійні дерева і висаджував нові. Довгими зимовими вечорами виготовляв для пташок годівнички. Він став справжнім господарем лісу.

     Саме тут, серед природи, загоювалась поранена Івасева душа. Він виріс сильним, кмітливим і, головне, був по-справжньому щасливим і більше не почувався осиротілим.

Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, Чернігівщина в родині вчителів.

У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. Прозу почала писати з 1980 р.

Працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини.

З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.