1. У творі "Веселка" Ігоря Калинця веселка - це уособлення української дівчини, що красується вишуканим виглядом, зокрема традиційно яскравим віночком ("Надягла веселка стрічок-стрічок"). Князенко Соняшник як відображення гідного парубка зачаровується бездоганністю української дівчини, адже бачить у ній особливі українські якості. На мій погляд, веселка символізує оптимізм, бо ж після дощу хмарне небо немов розквітає - веселка посміхається своїми мальовничими вустами до всякого, хто бачить її; також образ веселки натякає на привітність і доброзичливість українок у зв'язку з насиченим забарвленням прекрасного природного явища, котре радує оточуючих; до слова, веселка могла би бути втіленням вродженої мудрості та терплячості українських краль, адже щоб з'явитися на очах у людей, веселці доводиться пройти крізь непростий шлях: перечекати зливу, обминути дощові хмари та нарешті засяяти на небосхилі. Отже, я вважаю, що князенка Соняшника - молодого хлопця, вразили саме українські, сильні риси у веселці, адже це - рідне, затишне, та й ще настільки поважне! І, напевне, він дійсно достойний обранки ("перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці"), бо веселкою насолоджуватися може лише той, хто насправді помічає та цінить її красу.
2. Вода - мати всього живого, що нас оточує. Про це свідчать рядки з твору "Криничка" Ігоря Калинця. Криниченька розповідає про свої взаємовідносини з підземною водою, котру шанобливо називає своєю матір'ю. Криниця віддає воду усім, хто звертається до неї, а сама цей дар отримує з багатства своєї щедрої неньки. Про це нам відомо зі змісту: тут згадується і хмаринка, і метелик, і калина, і навіть величне сонце. Але найголовніше - підземна вода навчає мудрості та ділиться поглибленим досвідом: коріння вірного землі та вдячного воді дуба, частування неповторним студеним молоком, знайомство з русалкою з далекого водяного царства - в усьому цьому виражаються секретні знання живильного джерела та його тихе розуміння сущого буття. Вичерпна свідомість і для людини важлива, бо чим багатше наш внутрішній світ, як і вода підземна, тим ширше наші орієнтири, тим чистіше ми можемо почути голос наших предків-покровителів і берегти священну мудрість, звідусіль наповнюючу світ життям.
Відповідь:
№1 Що за птиця? - Тема: ототожнення ледачої людини з мухою.
Ідея:зображення характерних особливостей комахи,
які притаманні людині.
№2 Хто розмовляє? - Тема: розмова осоки та сороки про пошану в
народі.
Ідея: засудження негативних рис характеру
(марнослав’я та хвалькуватості).
№3 Хто вона? - Тема: зображення першої весняної пташки — ластівки.
Ідея: ластівка — символ надії на нове життя.
№4 Хто сестра і брат? - Тема: зображення двох зернових культур –
гречки та проса та їх значимості у житті людей.
Ідея: просо та гречка, корисні для людини.
1. У творі "Веселка" Ігоря Калинця веселка - це уособлення української дівчини, що красується вишуканим виглядом, зокрема традиційно яскравим віночком ("Надягла веселка стрічок-стрічок"). Князенко Соняшник як відображення гідного парубка зачаровується бездоганністю української дівчини, адже бачить у ній особливі українські якості. На мій погляд, веселка символізує оптимізм, бо ж після дощу хмарне небо немов розквітає - веселка посміхається своїми мальовничими вустами до всякого, хто бачить її; також образ веселки натякає на привітність і доброзичливість українок у зв'язку з насиченим забарвленням прекрасного природного явища, котре радує оточуючих; до слова, веселка могла би бути втіленням вродженої мудрості та терплячості українських краль, адже щоб з'явитися на очах у людей, веселці доводиться пройти крізь непростий шлях: перечекати зливу, обминути дощові хмари та нарешті засяяти на небосхилі. Отже, я вважаю, що князенка Соняшника - молодого хлопця, вразили саме українські, сильні риси у веселці, адже це - рідне, затишне, та й ще настільки поважне! І, напевне, він дійсно достойний обранки ("перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці"), бо веселкою насолоджуватися може лише той, хто насправді помічає та цінить її красу.
2. Вода - мати всього живого, що нас оточує. Про це свідчать рядки з твору "Криничка" Ігоря Калинця. Криниченька розповідає про свої взаємовідносини з підземною водою, котру шанобливо називає своєю матір'ю. Криниця віддає воду усім, хто звертається до неї, а сама цей дар отримує з багатства своєї щедрої неньки. Про це нам відомо зі змісту: тут згадується і хмаринка, і метелик, і калина, і навіть величне сонце. Але найголовніше - підземна вода навчає мудрості та ділиться поглибленим досвідом: коріння вірного землі та вдячного воді дуба, частування неповторним студеним молоком, знайомство з русалкою з далекого водяного царства - в усьому цьому виражаються секретні знання живильного джерела та його тихе розуміння сущого буття. Вичерпна свідомість і для людини важлива, бо чим багатше наш внутрішній світ, як і вода підземна, тим ширше наші орієнтири, тим чистіше ми можемо почути голос наших предків-покровителів і берегти священну мудрість, звідусіль наповнюючу світ життям.