Айвенго – це головний герой історичного роману Вальтера Скотта «Айвенго». Він син саксонського вельможі Седріка Ротервудського. Батько позбавив його спадку, тому що Айвенго пішов у третій хрестовий похід з норманським королем Річардом І, а норманці на той час були завойовниками саксонців. Айвенго як справжньому лицарю притаманні кращі риси характеру, такі як: благородство, мужність, доброта, щирість і відважність. Перемігши лицарів, прихильників принца Джона, Айвенго проявив великодушність по відношенню до них, не взявши їхньої зброї, коней і доспіхів, як вимагають цього правила лицарського турніру, але взяв викуп щоб чесно розплатитися з євреєм Ісааком. Позбавлений спадку завжди захищав слабших себе. Так сталося і тоді, коли невинну Ребекку хотіли визнати відьмою і спалити живцем. Його совість не дозволила чекати смерті цієї дівчини і він, будучи пораненим, вирішує битися з Бріаном де Буа-Гільбергом на суді ордену Святого Храму, і в чесному поєдинку перемагає супротивника. Таким чином, Айвенго не лише відважний лицар, він в першу чергу порядна та доброчесна людина, котра спроможна на самопожертву. Він незрадливий власній справі, здатний вірно служити друзям, з котрими розділяє не тільки радість, а й небезпеки. Збігло біля двох століть з часу, коли Вальтер Скотт написав цей роман. Давно пройшла лицарська доба. Ми з вами живемо в двадцять першому столітті, в добу комп’ютерних технологій та постійного вдосконалення, які накладають відбиток на відносини людей між собою. Однак нетлінним залишилися гуманні цінності, котрі притаманні головному герою роману, знатному лицарю Айвенго.
Тема «Як дитиною бувало»: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві. Ідея «Як дитиною бувало»: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою. Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі. Художні засоби «Як дитиною бувало» • риторичне запитання: «Що болить?»; • метафори: «біль доходив», «зірватись має …епіграма»; • епітети: «злий жарт», «епіграма гостра, злобна».