Винаходи запорожців,зокрема підводного човна та ракети.

По какой дороге пойти, какое поприще выбрать... Поиски жизненного пути возникают у человека, когда он начинает взрослеть.

Учѐные считают, что именно ради этого человек и живѐт.  Ему необходимо найти  занятие, которое наполнит это существование  смыслом. Каждый человек хочет не просто жить, но и ощущать ценность своей жизни. Только тогда человек чувствует себя не лишним, а свои - востребованными.

Однако у каждого человека свои склонности , таланты. Нет двух  одинаковых людей. Поэтому поиски смысла жизни - это  путь проб и ошибок. Это поиск человеком самого себя, своих жизненных ценностей, своих ориентиров.

Уже сам поиск этого смысла делает человека Человеком с большой буквы, личностью, так как только человек осознанно относится к жизни,  стремится понять и объяснить своѐ поведение, своѐ отношение к окружающим.

Объяснение:

«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.