Виконати тести
1. Василь Стефаник належить до
А «братства тарасівців»
Б «Руської трійці»
В «Покутської трійці»
Г київських неокласиків
Д Кирило-Мефодіївського братства
2. Новела «Камінний хрест» написана в руслі
А романтизму
Б сентименталізму
В імпресіонізму
Г постмодернізму
Д експресіонізму
3. У центрі психологічної новели «Камінний хрест» — образ
А хреста
Б Америки
В Івана Дідуха
Г землі
Д горба
4. Прізвище головного героя новели «Камінний хрест» вказує на
А споконвічне хліборобське коріння
Б без тну бідність
В глибоку старість
Г матеріальну нужду
Д світське походження
5. У творі «Камінний хрест» порушено всі названі проблеми, ОКРІМ
А економічної хвилі еміграції
Б влади землі над людиною
В життя і смерті
Г зв’язку з рідною землею
Д кохання і зради
6. Символом страдницької хліборобської праці в новелі «Камінний хрест»
є
А каміння
Б хата
В кінь
Г село
Д хрест
7. Образ Івана Дідуха нагадує міфічного
А Прометея
Б Геракла
В Сізіфа
Г Ярила
Д Велеса
8. Найвищий вияв туги через розлуку з рідним краєм передано у рядку
А Чим старівся, тим тяжче було йому... сходити з горба.
Б Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
В Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.
Г Плоти попри дороги тріщали і падали — всі люди випроваджували Івана.
Д Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала.
9. Установіть відповідність.
1 експозиція
2 зав’язка
3 кульмінація
4 розв’язка
А «Ця земля не годна стільки народу
здержати та й стільки біди
витримати».
Б «Блимає той камінь, мертвими блисками, відбитими
від сходу і заходу сонця, і кам’яними очима своїми
глядить на живу воду і сумує».
В «Видиш, стара, наш хрестик?
Там є вибито і твоє намено.
Не біси, є і моє, і твоє».
Г «Вік свій збув на тім горбі. Чим старівся, тим тяжче
було йому, поломаному, сходити з горба».
Д «Ймив стару за шию і пустився з неню в танець...
Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав
уже гадки пустити її живу з рук».
10. Установіть відповідність.
1 напружені жили
2 хатній поріг
3 камінь
4 могила
А українська гостинність
Б рідна домівка
В бездушність природи
Г тяжка праця
Д далекий невідомий край
11. Установіть відповідність.
1 банувати
2 файно
3 патороч
4 данець
А танок
Б бігати
В гарно
Г шкодувати
Д клопіт
12. Установіть відповідність.
1 порівняння
2 метафора
3 постійний епітет
4 гіпербола
А «Іван та й Михайло отак співали за молодії літа...»
Б «Плоти попри дороги тріщали
і падали — всі люди випроваджували
Івана».
В «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі.»
Г «Вбігли сини і силоміць винесли обох
із хати».
Д «...сивими очима хотів навіки закопати в серцях гостей
свою
Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, а горе розділять близькі по духу й крові люди. Любов до рідного краю є необхідною складовою гармонійної особистості, щасливої людини. Саме тому ця проблема надзвичайно гостро постає у зламні періоди розвитку людства, тому до неї неодноразово зверталися й звертаються митці.
Темі збереження історичної пам'яті, шанування своєї землі, Батьківщини присвятив поему «Євшан-зілля» Микола Вороний. Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина половецького хана.
М. Вороний не просто переказує сюжет легенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливо ліричного й водночас драматичного звучання. Старий посланець, розуміючи, що його намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже «Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде!..» І лише застосування магічного євшан-зілля змушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його Батьківщина. За літописом, юнак, заплакавши, мовив: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Саме ці слова винесені в епіграф поеми. М. Вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливе пророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. Таке попередження, на жаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався й забув свій край. Скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що за матеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій Україні!
У заключних акордах поеми митець звертається вже безпосередньо до України, доля якої бути матір'ю синів, що не шанують, цураються свого роду. Марними є співи кобзарів, «що співали-віщували заповіти благородні». Ніщо не може змусити народ поважати себе.
Отже, виходить, що «тієї сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема, і манівцями Ми блукаєм без дороги!..» Ті, хто в душі стали манкуртами, не можуть прокинутися й згадати себе.
Риторичним постає питання автора про те, де ж узяти того євша- ну, «того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свій повороту?!» Таке ж питання можна було би поставити й до багатьох зараз, і дуже хочеться, щоб ми не чекали якогось дивного казкового євшан-зілля, а знайшли в собі сили й бажання бути гідними своєї землі, шанувати себе.
Найбільшу частину українських побутових пісень становлять пісні про кохання, в яких оспівано багатогранність людського життя, розкрито світ людських переживань.
Пісні про кохання відбили високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довір'я, взаємоповага, радість кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою, зрада — ось основні мотиви, що проймають ці пісні.
Головними персонажами пісень про кохання є хлопець і дівчина, а характер стосунків між ними, їхні почуття і переживання визначили зміст творів. Від імені цих героїв і складались пісні.
Найповніше і найпоетичніше в піснях зображено дівчину, її щасливе та нещасливе кохання. Образ її постає з поетично ніжних характеристик: вона «красна», «серденько», «вірная», «чорнобрива», у неї «брови, як шнурочок», «личко, як яблучко».
Аналогічно змальовані й хлопці.
Вірність у коханні була найвищим ідеалом у стосунках молоді, мірилом чеснот, які народ ставив вище золота і срібла, вище багатства: