Бывают случаи,когда врать для большой цели нужно,но я стараюсь этого избегать.И когда у меня есть большие цели в жизни-я стараюсь из добиваться без вранья!Хотя это сложно,но это более правильный Ведь если начнешь врать,то закончить уже не сможешь!У меня подруга один раз так завралась,что уже не понимала где правда,а где ложь!Это и послужило примером для меня.Также многие врут,если их так воспитали родители.К примеру сказали,что лучше наври,зато станешь человеком с хорошей профессией.Он конечно же может быть и стал,но к примеру,другим навредил,или из-за этого не получилось завести личную жизнь.Меня воспитывают правильно,и я не вру.Я своим умением не врать горжусь,и советую всем придерживаться моему правилу!
Я лиш струна на арфі України,
Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.
Верба-арфістка поетеси Ліни
Мене гіллям легесенько торка.
Буває, дощик крапотить по струнах,
І я співаю з ними в унісон.
Вся Україна у піснях і лунах –
Такий уже акустики закон.
Озвалися луною Закарпаття
І Чорний ліс у Вінницькім краю…
Гуртом візьмімось, українці-браття,
І возвеличим землю ми свою!
Ось сонечко всміхається іскристо,
Де передзвін на польових вітрах.
А в небесах, як зоряне намисто,
Галактики сім’я – Чумацький Шлях.
Вітає всесвіт Україну-неню
І нас, її дітей, теж разом з нею!
Це вірш Олександри Бурбело, якій назавжди 15 років.
У цьому вірші вона говорить про вплив на їі творчість Ліни Костенко та оточуючої краси української природи. Це можна визначити як тему твору.
Ідея вірша, як на мене, возвеличення рідноі України.