ів за твір! «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Маруся» - триєдина душа українності?.. Твір-роздум із вкрапленнями особистісних асоціацій. Твір за обсягом має бути десь на 2 сторінки зошита
Притча про блудного сина розкриває нам стосунки в родині. Як бачите, у батька двоє синів. І звичайно, те саме виховання. Але молодший син не хоче чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає своєї частки ще за життя батька. Батько, незважаючи на те, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові свою частку. З притчі ми знаємо, що син був відсутній і розтратив усі гроші. Коли все закінчилося, він почав пасти свиней, що було огидно для його національності. І лише за складних обставин він згадує свого батька. Він кидає все і йде до нього, мріючи бути його слугою. Але любов батька незмірна. Незважаючи на біль, яку завдав йому його молодший син, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Вона дарує йому багатий одяг і дорогоцінну обручку, а це означає, що він знову його син. Цінність притчі полягає в тому, що вона показує справжнє ставлення батьків до дітей. Що б діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.
ответ: Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.
Притча про блудного сина розкриває нам стосунки в родині. Як бачите, у батька двоє синів. І звичайно, те саме виховання. Але молодший син не хоче чекати, поки батько помре, щоб успадкувати майно. Тому він вимагає своєї частки ще за життя батька. Батько, незважаючи на те, що це жорстоке прохання, віддає молодшому синові свою частку. З притчі ми знаємо, що син був відсутній і розтратив усі гроші. Коли все закінчилося, він почав пасти свиней, що було огидно для його національності. І лише за складних обставин він згадує свого батька. Він кидає все і йде до нього, мріючи бути його слугою. Але любов батька незмірна. Незважаючи на біль, яку завдав йому його молодший син, він влаштовує вечірку на честь повернення сина. Вона дарує йому багатий одяг і дорогоцінну обручку, а це означає, що він знову його син. Цінність притчі полягає в тому, що вона показує справжнє ставлення батьків до дітей. Що б діти не робили, вони завжди будуть улюбленими дітьми для своїх батьків. Головне, щоб діти це цінували.
ответ: Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.
Объяснение: