:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
Першою п'єсою пера Карпенка-Карого після того,як він позбувся "гласного нагляду" була комедія "Гроші". Думаю,не важко здогадатись яка провідна ідея твору. Так,гроші. Це слово зустрічається нам протягом всієї п'єси. "Гроші- всьому голова"-ці слова є гаслом головного героя комедії "Сто тисяч" Герасима Калитки. Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!" Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.
Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.