Вітрячок вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку: я швидесенький вітряк, обертаюсь так і сяк. і мене ніхто й на мить не посміє зупинить! і раптом вітрячок зупинився. — дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося? — нічого особливого,— озвався поряд дядько вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити. — ти хто такий? — той, хто є тобі обертатися. звуся я вітер. — не чув про такого! — невдоволено проказав вітрячок. — до речі, від мене походить і твоє ім'я: вітрячок. правда, схожі? — та я та — якщо ти, вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. а ти служитимеш сідалом для галок і горобців. — та я, дядьку вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? до того ж у мене навіть пісня нова народилася: ми — єдина сім'я: дядько вітер і я, і ніхто зупинить нас не зможе й на мить! з того продовжити розповідь

 Образ Анни — це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких умовах тогочасного села. Доведіть або спростуйте це й поміркуйте, хто винен у цій трагедії. Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. Вона здатна на щирі та палкі почуття. Але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов’ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного суспільства (бідність, відсутність можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли в особі дівчини покірне джерело для своїх прибутків. Добре, що Анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя. Символічними образами в цій повісті є сусідній ліс, теля, місяць і зорі, обірвана струна на весіллі,закривавлені вогняні шмати з розжареними очима,

З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача. 
Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству. 
Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла. 
Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу. 
Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві.