Вітька+Галька
4. Якому герою (героїні) повісті ви найбільше симпатизуєте? Чому?
5. Які почуття ви переживали під час читання частини «Турецький охотник»?
Чи шкода вам було Вітьку?
6. Доведіть, що Галина мама повела себе мудро й делікатно, коли Федько Ко-
тигорошко прийшов «за голубою куницею».
7. Як, на вашу думку, складуться стосунки Вітьки й Галі в майбутньому?
8. Який момент у творі кульмінаційний? Перекажіть його.
9. Охарактеризуйте композицію повісті «Вітька + Галя...» (прокоментуйте
принцип поділу на частини; визначте позасюжетні елементи, особливості
сюжету).
10. Чого навчає повість В. Чемериса «Вітька + Галя...»?
11. Перекажіть епізод, що переданий ілюстрацією (с. 241). Чому, на вашу
думку, ми вибрали для ілюстрації саме цей момент повісті?
12. Складіть і запишіть по одній пораді героям повісті (галі, Вітьці, Федьку й
Петру), щоб легше було виходити із складних і незручних життєвих ситуа-
цій.
ів​

Відповідь:

1. Втечу.. - Остап до Соломії, коли прощається з нею

2. Бунтар... - цитата: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! " А розказує про це Остапові Соломія, тому відповідь двояка, хоча я більше схиляюсь до відповіді "пан"

3. Тікаймо звідси-  цитата: А паня біла, біла, трясця трясе її, а вона руки заломила та: "Ромцю, каже, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб'ють нас, як мого дідуся в Умані..." Знову ж таки - це розказує Остапові Соломія

4. Ну, хай тебе боронить.. - Соломія, коли прощається з Остапом

5. Не так мені страшно ляха...- Остап до Соломії

6. З живого шкуру здеру... - пан, коли лютував на Остапа

7. За Дунай, у Січ - Соломія, коли догнала Остапа

8. Пропадай воно все..- Соломія, коли втекла вслід за Остапом

9. Шукай тепер пане - Соломія, коли втеклаа вслід за Остапом

10. Хіба я боюся смерті - Іван Котигорошок

11. Бодай ти запалася - Остап, коли перебрався на турецькі землі

12. Як живий буду..- Остап під час марення у плавнях

Пояснення:

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.