Задум епопеї формувався задовго до початку роботи над тим текстом, який відомий під назвою «Війна і мир». У нарисі передмови до «Війни і миру» Толстой писав, що в 1856 р почав писати повість, «герой якої повинен був бути декабрист, що вертається з сімейством в Росію. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року ... Але і в 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені здалося перенестися до його молодості, і молодість його збіглася з ... епохою 1812 года ... Якщо причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, то характер цей мав висловитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок ... »Так Лев Миколайович поступово прийшов до необхідності розпочати розповідь з 1805 року.
Головна тема - історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. У романі виведено понад 550 персонажів, як вигаданих, так і історичних. Кращих своїх героїв Л. Н. Толстой зображує у всій їх душевної складності, в безперервних пошуках істини, в прагненні до самовдосконалення. Такі князь Андрій, граф Микола, граф П'єр, княжни Наташа і Мар'я. Негативні герої позбавлені розвитку, динаміки, порухів душі: Елен, Анатоль.
Гарна, вродлива
«Чорнобрива дівчина»
«Карі оченята. Біле личко»
Повністю віддається почуттям
«Полюбила чорнобрива козака дівчина»
«Якби знала, що покине було б не любила»
«Чуло серце недоленьку, сказати не вміло»
Щира в почуттях
«Обоє раденькі... »
«Легше, мамо, в труні лежать, ніж його побачить».
Страждає від розлуки
«Не співає — сиротою білим світом нудить»,
«Без милого сонце світить — як ворог сміється»
«Дивилася чорнобрива, сохла і мовчала»
Зневірена, засліплена горем
«Сохне вона, як квіточка»
«Тяжко мені, тяжко!»
Не має розуміння зі сторони матері, одинока
«Чи не била мати»
Ніхто не спитає: «Де ти була, що робила?»
«Чого в'янеш, моя доню?» стара не спитала»
«Мене мати хоче дати за старого заміж»
Вірність почуттям
«Не хочу я панувати, не піду я, мамо!»
Привітна, ввічлива
«Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько»
Любляча донька
«А хто ж її головоньку буде доглядати?
«Хто догляне, розпитає, на старість
Забобонна, втратила віру, почуття обов’язку, занижена самооцінка
«Пішла вночі до ворожки»
Емоції переважають над осмисленням дійсності
«Без милого скрізь могила...»
«Скажи йому, що загину, коли не прибуде!»
Розгублена, невизначеність поступків
«Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..»
Не бачить виходу з ситуації, безпорадна перед незгодами
«Пішла б же я утопилась жаль душу згубити... »
«Ні! Вже не вернуся!»
«Там десь милий чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю»
біографією
Объяснение:
Задум епопеї формувався задовго до початку роботи над тим текстом, який відомий під назвою «Війна і мир». У нарисі передмови до «Війни і миру» Толстой писав, що в 1856 р почав писати повість, «герой якої повинен був бути декабрист, що вертається з сімейством в Росію. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року ... Але і в 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейною людиною. Щоб зрозуміти його, мені здалося перенестися до його молодості, і молодість його збіглася з ... епохою 1812 года ... Якщо причина нашого торжества була не випадкова, але лежала в сутності характеру російського народу і війська, то характер цей мав висловитися ще яскравіше в епоху невдач і поразок ... »Так Лев Миколайович поступово прийшов до необхідності розпочати розповідь з 1805 року.
Головна тема - історична доля російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. У романі виведено понад 550 персонажів, як вигаданих, так і історичних. Кращих своїх героїв Л. Н. Толстой зображує у всій їх душевної складності, в безперервних пошуках істини, в прагненні до самовдосконалення. Такі князь Андрій, граф Микола, граф П'єр, княжни Наташа і Мар'я. Негативні герої позбавлені розвитку, динаміки, порухів душі: Елен, Анатоль.