«Гуси-лебеді летять» — це автобіографічний повість Михайла Стельмаха. У ній автор розповідає про своє дитинство.
Починається оподаткування з спогадів малого автора про переліт птахів та розповідь діда. Михайло в дитячому віці дуже любив читати і різними хотів дістати книги (ходив до попа, що дав йому "Космографію" та "Тараса Бульбу"; виміняв за 2 стакана насіння у Юхрима Бабенка збірник казок). Також в оповіданні розказується про сім'ю малого Михайлика. Його дідусь часто розказував онуку цікаві історії, але одного разу спав на вулиці захворів та помер, а за ним померла і бабуся. Мати автора часто ховала книги від нього, бо він читав їх вночі. Батько хлопчика носив його до школи на руках, бо у нього не було чоботів. У творі розповідається про перші потяги автора до літератури. Коли у них проводився спектакль, то хлопчик захотів його побачити, а після перегляду захотів написати власну п'єсу.
Заха́р Бе́ркут» (повна назва «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті») — історична повість[a] Івана Франка у жанрі історичного епосу про боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів.
Повість написано за півтора місяця з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівським часописом «Зоря». Вперше видано у цьому ж часописі у журнальному форматі у 9 номерах за 1883 рік.[1][2]
Повість «Захар Беркут» вважається однією з найуспішніших повістей в українській літературі: за більше як 135 років з часу написання повісті, в оригіналі українською його перевидали вже сотні разів загальним накладом понад 5 млн примірників. Крім того, повість є одним з найвідоміших представників української літератури закордоном: перший переклад іноземною мовою з'явився 1889 року вже через 7 років після друку оригіналу й опісля книгу було перекладено вже більш як десятьма іноземними мовами.
«Гуси-лебеді летять» — це автобіографічний повість Михайла Стельмаха. У ній автор розповідає про своє дитинство.
Починається оподаткування з спогадів малого автора про переліт птахів та розповідь діда. Михайло в дитячому віці дуже любив читати і різними хотів дістати книги (ходив до попа, що дав йому "Космографію" та "Тараса Бульбу"; виміняв за 2 стакана насіння у Юхрима Бабенка збірник казок). Також в оповіданні розказується про сім'ю малого Михайлика. Його дідусь часто розказував онуку цікаві історії, але одного разу спав на вулиці захворів та помер, а за ним померла і бабуся. Мати автора часто ховала книги від нього, бо він читав їх вночі. Батько хлопчика носив його до школи на руках, бо у нього не було чоботів. У творі розповідається про перші потяги автора до літератури. Коли у них проводився спектакль, то хлопчик захотів його побачити, а після перегляду захотів написати власну п'єсу.
Объяснение:
Заха́р Бе́ркут» (повна назва «Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті») — історична повість[a] Івана Франка у жанрі історичного епосу про боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів.
Повість написано за півтора місяця з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівським часописом «Зоря». Вперше видано у цьому ж часописі у журнальному форматі у 9 номерах за 1883 рік.[1][2]
Повість «Захар Беркут» вважається однією з найуспішніших повістей в українській літературі: за більше як 135 років з часу написання повісті, в оригіналі українською його перевидали вже сотні разів загальним накладом понад 5 млн примірників. Крім того, повість є одним з найвідоміших представників української літератури закордоном: перший переклад іноземною мовою з'явився 1889 року вже через 7 років після друку оригіналу й опісля книгу було перекладено вже більш як десятьма іноземними мовами.