Вірити,жити в любові та творчості,якими наділив народ Бог,іти за веліннями серця закликає автор твору:
А)Захочеш- і будеш
Б) господь багатий нас благословив
В)Сучасниками
Г)Радість​

Наталка та Гриргорій перетнули кордон. Пройшовши декілька верств вони поселились у містечку Гуляні. Пес так і не повернувсь. Шкода пса, але Наталка і Григорій зажили мирним життям. Збудували собі хатку, завели собі домашнє господарство. Вони жили звичайним сільським життям. Наталка влаштувалась дояркою, а Григорій працював на сталеварному заводі... Минали роки, а молоді невдовзі втомились від такого життя. Одного дня вони вирішили повернутися додому. В ранці вони вирушили до дому, вони йшли декілька діб... І ось вони вже біля власного будинку, все поросло бур`яном, молоді запідозрили щось неладне. Зайшовши всередину вони не знайшли ні живої душі. Від найблищих мешканців вони дізналися правду про долю своїх батьків: тих стратили за переховування контрреволюціонерів... Обурений Григорій, знаючи про лісових повстанців, вирішує їхати в Західну Україну. Там він вступає до лав УПА... З перших днів він бачив зверхнє ставлення до нього вояків, однак він потоваришував з одним з них Чому б се так запитав він у побратима?- все просто, -той відповів... Ти не їхніх арійських кровей, не з Західної України ти родом, то й не люблять тебе, а мене тобі шкода... Складно було і в вояках, презріння вояків погіршувало настрій, до Наталки теж відносились погано, вона, живучи протягом багатьох років  у Сибіру, здобула акцент відмінний від Українського. Напередодні однієї з ночей товариш розбудив Григорія. -чого тобі?/ -вставай, бери жінку та тікай?/- та що трапилось?/- наш командир дізнавсь про твоє походження, а власне неукраїнське походження твоєї жінки. Тікай, завтра вранці планується ваш розстріл... Хутко зібравшися Григорій разом з Наталкою тікали вночі, коли всі спали А ось і їде якийсь потяг, вони й застрибнули в нього... В потягу їхали радянські робочі. - здраствуйтє рєбята, ви откуда?/- от УПА, оні нас хотєли расстрєлять./ -вот сволота, руский народ унічтожить рєшили. Но ничего покажєм ми ім. А ви куда собствєнно направляєтєсь... Це питання змусило Григорія замислитись. Але в нього не було вибору, оскільки всі проти нього відвернулись, але найбільше його розізлили патріоти, захисники України, які хотіли його розстріляти. Наталка знала добре російську та і він вивчив, оскільки в Китаї вони поселились в тій області де жили росіяни...Але все ж Григорій відповів- нє знаю куда, хотім воєвать с УПА/- дєло говорітє, ми вам Так Григорій став польовим офіцером, Наталка не відставала від нього. Одного разу Наталка отримала тяжке поранення і вже не змогла воювати. Вона згодом вилікувалась і ніде більше не працювала окрім власного будинку... Під час операцій проти УПА Григорій отримав чимало орденів. За те що він "перевиховався", його не було розстріляно, а навпаки він просувався по службі... І ось він вже майор. Майор Многогрішний... Він отримав посаду, яку колись займав його лютий ворог... Він був надзвичайно здивований, коли отримав майора, бо згадав свого кривдника. "життя непередбачувана річ"-подумав він... Ось так і в житті, буває моральне буває суттєве переродження особистості, її свідомості... Буває дане переродження в позитивному аспекті, а буває й у вигляді моральної деградації, яка є викривленням свідомості.

Расска́з или нове́лла (итал. novella — новость) — основной жанр малой повествовательной прозы. Автора рассказов принято именовать новеллистом, а совокупность рассказов — новеллистикой.

Рассказ или новелла — более краткая форма художественной прозы, нежели повесть или роман. Восходит к фольклорным жанрам устного пересказа в виде сказаний или поучительного иносказания и притчи. По сравнению с более развёрнутыми повествовательными формами в рассказах не много действующих лиц и одна сюжетная линия (реже несколько) при характерном наличии какой-то одной проблемы.