В.Дрозд ''Білий кінь Шептало''. Ю.Винничук ''Місце для дракона''

1. Жанр твору В.Дрозда ''Білий кінь Шептало''.

2.Дія у творі ''Білий кінь Шептало'' відбувається за яких часів?

3.Які особливості характеру поведінки має кінь Шептало?

4.Як поводився кінь, щоб не виділятися і порозумітися із конюхом?

5.Хто були предками білого коня?

6.Як вчинив Шептало після втечі?

7.Які проблеми порушено у творі ''Білий кінь Шептало''?

8.Укажіть місце, в якому правив князь (''Місце для дракона'' Ю.Винничука).

9.Над чим працював пустельник?

10.Хто навчив дракона розмовляти по-людськи?

11.Що порадив дракон князю щодо доньки?

12.Який талант проявився у дракона?

13.Хто розповів князеві про дракона?

14.Про що шкодував пустельник?

15.Яка головна ідея повісті-казки Ю.Винничука'' Місце для дракона''?

Література, живопис, музика, скульптура, театр, кіно  - всі ці види мистецтва спільні,  виражають почуття.Поет чи письменник свої почуття старанно переносить у свої твори. Художник  чи скульптор  також втілює свої почуття  у свій витвір мистецтва. Композитор свою радість, тривогу, надію вкладає в музику , а  співак  з почуттям виконує пісню, вкладаючи свою в неї душу. Некажучи вже про акторів театра і кіно , які просто вживаються в свою роль. Отже всі ці види мистецтва спільні  між собою , бо виражають почуття.

Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….

Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?

Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.

В останні Кобзареві роки думка про добро чимраз наполегливіше поєднується з думкою про працю, про роботящі руки й роботящі голови.

Найбільший заклик Шевченка до нас – життя у праці, невтомна, наполеглива робота і над собою, і на благо держави.

Тарас Шевченко – невичерпний і нескінченний. Його мрії про світле майбутнє для українського народу, для Батьківщини не є порожнім звуком для нас. Його заповіді про рятівну силу любові, про натхненну силу добра, про лікувальну силу праці можуть стати поштовхом для нас сьогодні. Ім’я Кобзаря вже вписано в історію нашу золотими літерами, від нас же зараз залежить, якими кольорами писатимуть нащадки про нас: темними барвами чи променистими!