Віднайдіть спільне й відмінне у прочитаних творах Василя Симоненка, Олега Ольжича та Олени Теліги за планом: 1)тематика; 2)ідейний зміст 3)використання яскравих художніх засобів 4)особливості сприйняття
Книги це джерело мудрості, духовне надбання. Саме книги допомагають нам дізнатись та відчути себе у іншій постаті, пережити досі незвідані почуття чи емоції, адже читаючи книгу ти занурюєшся повністю в образи героїв і ніби , ти стаєш на місце героя розуміючи його веселість і життєві негаразди. Життя без книг не цікаве і таке буденне, адже ти не можеш дізнатись долі інших людей, які мають зовсім інший світогляд, характер, вподобання, навіть не можеш дізнатись минувшину свого народу яке передається спокон віків з тих же книг.
Не читати книг , це не розвиватися духовно, що в цей час дуже погано відображається в сучасному суспільстві. Тому книги мають велике значення для людини як особистості.
На цей час припадає інтенсивне розгортання визвольного руху в державах, до складу яких входила Україна, - Росії та Австро-Угорщини. Особливу роль у ньому відіграла демократична революція 1905-1907 років, що сприяла активному підвищенню національної самосвідомості українців. На сторінках періодичних видань України остаточно сформувалася в окрему літературну галузь критика, яскравими представниками якої виступили І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Павлик, О. Маковей. Вони активно відстоювали право української літератури на самостійний розвиток, відзначали її демократизм і високу художню майстерність. Ідеологом нового в українській літературі напрямку - модернізму- виступив Микола Вороний. Він декларативно відмовився від хуторянсько-народницької поезії, наполягаючи на культі "натхненної чарівниці" краси. Безперечним здобутком Вороного є збагачення поетичного словника і строфіки. У поемі "Євшан-зілля" митець відстоює спадкоємність духовних традицій, виступає з патріотичних позицій.
Книги це джерело мудрості, духовне надбання. Саме книги допомагають нам дізнатись та відчути себе у іншій постаті, пережити досі незвідані почуття чи емоції, адже читаючи книгу ти занурюєшся повністю в образи героїв і ніби , ти стаєш на місце героя розуміючи його веселість і життєві негаразди. Життя без книг не цікаве і таке буденне, адже ти не можеш дізнатись долі інших людей, які мають зовсім інший світогляд, характер, вподобання, навіть не можеш дізнатись минувшину свого народу яке передається спокон віків з тих же книг.
Не читати книг , це не розвиватися духовно, що в цей час дуже погано відображається в сучасному суспільстві. Тому книги мають велике значення для людини як особистості.
На цей час припадає інтенсивне розгортання визвольного руху в державах, до складу яких входила Україна, - Росії та Австро-Угорщини. Особливу роль у ньому відіграла демократична революція 1905-1907 років, що сприяла активному підвищенню національної самосвідомості українців. На сторінках періодичних видань України остаточно сформувалася в окрему літературну галузь критика, яскравими представниками якої виступили І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Павлик, О. Маковей. Вони активно відстоювали право української літератури на самостійний розвиток, відзначали її демократизм і високу художню майстерність. Ідеологом нового в українській літературі напрямку - модернізму- виступив Микола Вороний. Він декларативно відмовився від хуторянсько-народницької поезії, наполягаючи на культі "натхненної чарівниці" краси. Безперечним здобутком Вороного є збагачення поетичного словника і строфіки. У поемі "Євшан-зілля" митець відстоює спадкоємність духовних традицій, виступає з патріотичних позицій.