Від чого, на думку пустельника, много скорбі?
2. Що запропонував дракон з'їсти пустельникові?
3. Що завойовує світ, коли мудрий поступається дурному?
4. Про що збрехав дракон Князеві?
5. Які прикмети мав лицар, який повинен був убити дракона?
6. Що залишив на могилі дракон?
7. Як називав пустельник дракона?
8. Що поцілував дракон перед боєм?
9. Із якого заклятого кола хотіла вирватися Настася?
10.На що звернув увагу Лаврін під час бою з драконом?
11.Після чого Лаврін сказав, що князь йому ненависний?
12.Де, на думку пустельника, зло?

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».

Упіснях – історія мого народу

люди в україні завжди складали й співали пісні. за цими піснями можна простежити  історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. у давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. цю подію відображає народна «пісня про байду». байда був історичною постаттю. саме так народ називавдмитра вишневецького, засновника запорізької січі. у пісні оспівується любов до батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. треба згадати і народного героя, народного месника проти панів —устима кармалюка. слава про нього йшла не лише по всій україні, але й далеко за її межами. про нього народ теж склав пісню — це «пісня про устима кармалюка». ще одного патріота  українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «ой морозе, морозенку». не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. існує і багато таких пісень, які розпові про звичайні, побутові події з життя українського народу. серед таких пісень можна відзначити коломийки. отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. з пісень можна багато дізнатися про нашу історію»