Вніч перед різдвом місяць сходить на небо, щоб висвітлити хутір. відьма, збираючи зірки, зустрічає чорта, який краде з неба місяць, щоб помститися ковалю вакулі, за майстерно розписану церковну стіну. в безмісячну ніч козак чуб, батько красуні оксани, не піде до дяка на кутю, і вакула не зустрінеться перед святом зі своєю коханою. поки чорт доглядав за відьмою, нашіптував їй те, що «зазвичай нашіптують всьому жіночому роду», чуб із кумом, вийшовши з дому і здивувавшись непроглядній пітьмі, все-таки пішли на застілля. в цей час, в хату чуба тихо увійшов коваль. розпещена оксана крутилася перед дзеркалом, нахвалюючи свою красу. милуючись собою, вона не відразу помітила ввійшовшого вакулу. серце коваля було повно ніжності, а оксана лише глузувала над ним. стук у двері перервав їх бесіду. коваль пішов відкривати. за дверима виявився збившийся через заметіль з дороги чуб, який втратив попутника. козак вирішив повернутися додому. побачивши свою хату, він постукав. однак, почувши голос коваля, подумав, що забрів не в свій будинок. вакула, що не розібравши через хуртовину, хто прийшов, вигнав козака, трохи його не побивши. чуб зметикував, що хата чужа, а в ній коваль, значить, мати вакули вдома одна і попрямував в гості до солохи. чорт, вившись навколо відьми, зронив місяць, який піднявся в небо і освітив все навколо. заметіль стихла. галаслива юрба вломилася в хату чуба і закрутила у веселому хороводі оксану і коваля. на одній зі своїх подруг горда красуня побачила красиві черевики, розшиті золотом. закоханий вакула пообіцяв дістати для бажаної оксани черевики ще красивіші, але примхлива дівчина заявила, що їй потрібні тільки ті, що носить сама цариця, і, якщо коваль дістане їй такі, то вона вийде за нього заміж. у будинок привітної солохи один за одним почали приходити гості — шановані козаки. чорт сховався в мішок з-під вугілля. потім голові і дяку довелося залазити в мішки. найбажаніший гість — вдова чуб, чиє багатство планувала прибрати до рук солоха, вліз в мішок на дяка. самий останній гість, козак свербигуз, був «великий тілом» і в мішок б не помістився. тому його солоха вивела в город, щоб вислухати, навіщо він прийшов. вакула, повернувшись додому, побачив посеред хати мішки і вирішив прибрати їх. взявши важку ношу, він вийшов з дому. на вулиці, в веселому натовпі, йому почувся голос оксани. вакула кинув мішки, пробрався до коханої, але оксана, нагадавши йому про черевички, засміялася і втекла. розгніваний коваль вирішив звести рахунки з життям, але, схаменувшись, пішов за порадою до запорожця пацюка. з чуток, пузатий пацюк водив дружбу з нечистою силою. зневірений вакула запитав, як знайти дорогу до чорта, щоб отримати від нього , але пацюк дав невиразну відповідь. опритомнівши, благочестивий коваль вибіг із хати. чорт, що сидів у мішку за спиною вакули, не міг упустити таку здобич. він запропонував ковалю угоду. вакула погодився, але зажадав закріпити договір і, обманом перехрестивши чорта, зробив його смирним. тепер чорт змушений був везти коваля в петербург. гуляючі дівчата знайшли мішки, кинуті вакулою. вирішивши подивитися, що наколядував коваль, вони поспішили за санками, щоб відвести знахідку до оксани в хату. через мішок, в якому сидів чуб, розгорається суперечка. кумова дружина, думаючи, що всередині мішка кабан, відбила його у чоловіка і ткача. на загальний подив в мішку виявився не тільки чуб, а й дяк, а ще в одному — голова. прилетівши в петербург на чорті, вакула зустрів запорожців, що проїздили раніше через диканьку, і поїхав з ними на прийом до цариці. під час прийому запорожці ведуть мову про свої турботи. цариця запитала, чого ж хочуть козаки. вакула впав на коліна і попросив черевички, такі ж, як у государині. убита щирістю коваля, цариця звеліла принести йому черевички. весь хутір гомонів про смерть коваля. а вакула, обдурив чорта, прийшов з подарунками до чуба сватати оксану. козак дав згоду ковалю, а оксана з радістю зустріла вакулу, готова вийти за нього і без черевиків. пізніше у диканьці хвалили чудно розписаний будинок, в якому жила сім’я коваля, і церква, де майстерно був зображений чорт в пеклі, в якого всі плювали, коли проходили мимо.
Воно буває добрим та злим, лагідним та грізним, веселим та сумним. добре слово спроможне окрилити, надихнути на гарні вчинки. грубі висловлювання можуть накоїти чимало лиха: посварити з співрозмовниками, забезпечити поганий настрій чи навіть ввести у депресію. як кажуть у народі: «слово не горобець, влетить – не піймаєш», та «гостре словечко коле сердечко». тому слід думати, перед тим, як щось говорити. для того щоб донести зміст слова своїм слухачам, не обов’язково володіти ораторським мистецтвом. важливіше красномовності є відкрите серце, душевна доброта, бажання перейматися проблемами близьких людей. мудре слово спроможне попередити біду, відрадити від поспішних рішень. в давні часи люди були обережні зі своїми висловлюваннями. вони не розкидались ними направо та наліво. як говорить народна мудрість: «більше діла — менше слів», або «давши слово — держись, не давши — кріпись». особливе місце займає художнє слово. своїми творами письменники знайомлять читачів із цікавим світом літератури. погоджуся з приказкою: «сказане слово було і нема, а написане живе вічно». літератори роблять великий вклад в історію людства. вони пробуджують суспільну свідомість, вчать бути вільним, дотримуватися справедливості. так відома українська поетеса л.українка у своєму творчому доробку має чудовий вірш під назвою «слово, чому ти не твердая криця».
