Кожна людина повинна вибрати для себе дорогу, якою буде йти усе життя. Сенс життя є різним у кожної людини за віком і статусом. Діти завдають собі за мету стати дорослими і показати весь свій потенціал іншим, дорослі у цей ж час намагаються невідставати від інших. Оскільки від них залежить життя їх сімей, родин. Людей старшого віку головним є у житті показати приклад своїм унукам, щоб ті неповторяли їх помилки на дорозі життя.
Багато філософів, вчених писали про сенс людського життя у своїх творах. Одними із найяскрафіших прикладів є Оноре де Бальзак, Шекспір, Лермонтов, і звичайно серед них є ще поети нашої батьківщини. Такі як Тарас Шевченко, Франко. Вони брали собі за мету жити вільній і незалежній Україні і добилися цього, хоча вони вже непобачили того, до чого прагнули.
На даний момент на Україні йде війна, і доля багатьох людей може обірватися. Багато хто зараз задумується над щляхом яким він піде, чи піде він захищати свою батьківщину, родину і своїх знайомих, чи буде морально й матеріально підтримувати інших.
Все ж таки на питання “В чому полягає сенс життя” немодливо дати точної відповіді, оскільки кожна людина це особистісь і сенс життя у неї відрізняється від інших. Про те я можу сказати який мій сенс життя, він полягає в тому, щоб бути любимим для своїх рідних, коханої а подальшому і дітей, бути прикладом для них. Саме в цьому він полягає у мене
1 Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний іб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
2 Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.
3 Деструктивність сімейного виховання.
Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.
4 Тип внутрішньосімейних відносин. Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.
5 Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.
Кожна людина повинна вибрати для себе дорогу, якою буде йти усе життя. Сенс життя є різним у кожної людини за віком і статусом. Діти завдають собі за мету стати дорослими і показати весь свій потенціал іншим, дорослі у цей ж час намагаються невідставати від інших. Оскільки від них залежить життя їх сімей, родин. Людей старшого віку головним є у житті показати приклад своїм унукам, щоб ті неповторяли їх помилки на дорозі життя.
Багато філософів, вчених писали про сенс людського життя у своїх творах. Одними із найяскрафіших прикладів є Оноре де Бальзак, Шекспір, Лермонтов, і звичайно серед них є ще поети нашої батьківщини. Такі як Тарас Шевченко, Франко. Вони брали собі за мету жити вільній і незалежній Україні і добилися цього, хоча вони вже непобачили того, до чого прагнули.
На даний момент на Україні йде війна, і доля багатьох людей може обірватися. Багато хто зараз задумується над щляхом яким він піде, чи піде він захищати свою батьківщину, родину і своїх знайомих, чи буде морально й матеріально підтримувати інших.
Все ж таки на питання “В чому полягає сенс життя” немодливо дати точної відповіді, оскільки кожна людина це особистісь і сенс життя у неї відрізняється від інших. Про те я можу сказати який мій сенс життя, він полягає в тому, щоб бути любимим для своїх рідних, коханої а подальшому і дітей, бути прикладом для них. Саме в цьому він полягає у мене
Объяснение:
1 Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний іб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
2 Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.
3 Деструктивність сімейного виховання.
Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.
4 Тип внутрішньосімейних відносин. Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.
5 Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.