Установіть відповідність між відокремленими уточнюючими членами речення і син-таксичною роллю, яку вони виконують.
1 уточнюючий підмет
2 уточнюючий присудок
3 уточнююча обставина місця
4 уточнююче означення А Пірат був звичайний пес, трудяга. (О. Довженко)
Б Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав. (В. Дрозд)
В І тут, в Америці, живу я Україною. (А. Кацнельсон)
Г Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос. (М. Вовчок)
Д Він, Шептало, кінь особливий, кінь білий. (В. Дрозд)
Війна це непорозуміння двох сторін. Більше дізнатися про справжню війну можна із твору "Ніч перед боєм". Люди, які захищають свою батьківщину, не боячись нікого. Вони ідуть у бій, не знаючи, що їх жде попереду: чи залишаться вони живими, чи ні... Молодь, яка боїться, іде вперед захищаючи не тільки себе, а й свою рідну Батькіщину, думає про майбутнє. Війна забирає справні життя людей, які не винні зовсім. Для мене війна - це дуже страшно. Саме слово викриває якусь неприязнь і страх, тому нікому не бажаю війни.
цитати точно навести не можу, але сподіваюся це тобі
дуже розумний, талановитий художник і відмінник юлько ващук неймовірно самотній. і ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
у юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг славко беркута водночас є в очах юлька ворогом, якому юлько мститься підлістю за те, що вважаю славкове життя надто простим порівняно зі своїм. і цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. спочатку юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а юлько опиняється в міліції, хлопець називається славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
в якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.
опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… чи знайде цей єдиний правильний шлях юлько? цю відповідь авторка залишає за кадром. але я сподіваюся, що таки знайде.