« Упізнай героя»
1. … у супроводі кількох старших офіцерів розлючено покидав залу.
2. … хапалися, хто за голову, а хто – за серце, програвши значні статки.
3. Тільки одна людина у запі сиділа непорушно. Це був … .
4. … , котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив
байдикування.
5. … , який був заступником директора вокзалу і відповідав за порядок гав за незрозумілим збіговиськом біля багажного
відділення.
6. … увірвався до кабінету капітана Миколайчика.

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»

Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні й художні твори. Дуже поширеною темою у творчості Кобзаря є тема тяжкої долі української жінки. Поеми «Катерина» та «Наймичка» присвячені саме цій темі.Обидві поеми Шевченка розповідають нам про долю дівчини-покритки. На жаль, це була типова трагедія для тогочасного суспільства. І письменник, який-усе життя дуже переймався долею рідного народу, не міг оминути цієї теми. І тому він у своїх творах порушив цю важливу та страшну проблему.Хоч поеми «Катерина» та «Наймичка» мають спільну тематику, проте вони дуже різні. Передусім вони різні своєю композиційною будовою, але це, на мою думку, не настільки важливо. Як ми бачимо вже з назв, головними героями поем є жінки. Це два яскравих і прекрасних образи. І Катерина, і Ганна красиві,працьовиті, ширі та чесні. Проте, героїні дуже відрізняються. Побачити ці відмінності можна, проаналізувавши життя обох дівчат.,Обидві історії дуже схвилювали мене: мені навіть уявити страшно, що довелося пережити Катерині та Ганні. Я помітила, що дуже часто, коли читаєш якийсь захоплюючий літературний твір, забуваєш, що його герої — лише літературні образи, вигадані автором. Так і цього разу, але одразу спадає на думку те, що таких дівчат у сучасній Шевченку Україні були тисячі. Отже, події, змальовані в поемах, є не стільки художнім вимислом, скільки просто узагальненням реальних подій. Це справді страшно!Катерину виганяють із дому батьки, вона з малою дитиною без грошей і навіть теплого одягу йде зі свого села. Вона поневіряється, потерпає від голоду та холоду і врешті зустрічає свого кривдника. Але Іван теж проганяє її. Не в змозі витримати такого приниження, Катерина топиться, залишаючи дитину напризволяще. Ганну так само спіткала доля покритки, але Ганна знаходить б вижити. Вона підкидає дитину багатим людям, а сама йде працювати до них наймичкою. Отже, Катерина підкорилася обставинам, але, на мою думку, її не можна засуджувати.А вчинок Ганни є справді незвичайним! Мене глибоко вразила сила духу, любов до сина, яку виявила Ганна.Через образи Ганни та Катерини Т. Шевченко розкриває проблему покриток в українському суспільстві XIX століття. Цими образами він стверджує духовну силу, чистоту української жінки та її прагнення перемогти обставини.