Серній Стеценко та Дмитро Омельчук - друзі-однокласники, які їдуть до села Юрківка, де живе бабуся Дмитра, або просто Митька.
Від свого нового знайомого Василя вони дізнаються, що у лісовому озері живе таємниче доісторичне чудовисько, і як доказ показав хлопцям шматок бурштину, який він знайшов там же.
Хлопці вирішили сфотографувати чудовисько, почавши щоночі його вистежувати. І от, то дивні звуки, то сліди, то пір'я, усе це справило на них враження та докази існування звіра. Вдень вони бігали до бібліотеки та читали багато книжок про динозаврів. От і вирішили хлопці назвати чудовисько Митькозавром на честь Митька. Однак, вкінці твору, під час чергового вистежування звіра, ним виявився Василь, який начепивши на себе різну бутафорію ледь не потонув у озері, а хлопці його врятували. І, коли Василь почав з них сміятися, то вони йому, на диво Василя, подякували. Бо завдяки йому вони дізнались багато цікавого та полюбили біологію.
”Радіо! — сплескує мати руками. — Просім пана — не треба, не треба його в господі! Ви будьте, а його не треба. Від нього нам усе зле. Воно забрало нашого Францішека.” , "баян" у творі це радіо
Їй нагадувало її сина : "Її син Францішек завжди сидів над своїм радіо до глухої ночі. Слухав і Прагу, й Москву. Необережний, хвалився всім на роботі, що він чув. А прийшли собаки-тисовці, побили радіо та умкнули й Францішека. В минулий четвірок розстріляли його на кар’єрах. Штандартенфюрер каже: партизан. Для них що словак, то й партизан. Скажіть, на ласку, який з її мужа партизан? Лісник собі, та й годі! А також взяли з дому та погнали германам рити шанці. Просім пана, не треба нової біди"
Серній Стеценко та Дмитро Омельчук - друзі-однокласники, які їдуть до села Юрківка, де живе бабуся Дмитра, або просто Митька.
Від свого нового знайомого Василя вони дізнаються, що у лісовому озері живе таємниче доісторичне чудовисько, і як доказ показав хлопцям шматок бурштину, який він знайшов там же.
Хлопці вирішили сфотографувати чудовисько, почавши щоночі його вистежувати. І от, то дивні звуки, то сліди, то пір'я, усе це справило на них враження та докази існування звіра. Вдень вони бігали до бібліотеки та читали багато книжок про динозаврів. От і вирішили хлопці назвати чудовисько Митькозавром на честь Митька. Однак, вкінці твору, під час чергового вистежування звіра, ним виявився Василь, який начепивши на себе різну бутафорію ледь не потонув у озері, а хлопці його врятували. І, коли Василь почав з них сміятися, то вони йому, на диво Василя, подякували. Бо завдяки йому вони дізнались багато цікавого та полюбили біологію.
Объяснение:
Объяснение:
”Радіо! — сплескує мати руками. — Просім пана — не треба, не треба його в господі! Ви будьте, а його не треба. Від нього нам усе зле. Воно забрало нашого Францішека.” , "баян" у творі це радіо
Їй нагадувало її сина : "Її син Францішек завжди сидів над своїм радіо до глухої ночі. Слухав і Прагу, й Москву. Необережний, хвалився всім на роботі, що він чув. А прийшли собаки-тисовці, побили радіо та умкнули й Францішека. В минулий четвірок розстріляли його на кар’єрах. Штандартенфюрер каже: партизан. Для них що словак, то й партизан. Скажіть, на ласку, який з її мужа партизан? Лісник собі, та й годі! А також взяли з дому та погнали германам рити шанці. Просім пана, не треба нової біди"